Поиск по сайту:



Конвенція про політику в галузі зайнятості N 122

Головна сторінка


                            Конвенція
                 про політику в галузі зайнятості
                         N 122 (укр/рос)
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 17 червня 1964 року на свою сорок восьму сесію,
     беручи до  уваги,  що   Філадельфійська   декларація   визнає
урочисте   зобов'язання   Міжнародної  організації  праці  сприяти
ухваленню  серед  країн  світу  програм,  котрі  мають   на   меті
досягнення цілковитої зайнятості та піднесення життєвого рівня,  і
що  в    Преамбулі   до   Статуту  Міжнародної  організації  праці
( 993_154  ) передбачається боротьба з безробіттям та гарантування
заробітної плати, яка забезпечує задовільні умови життя,
     беручи до   уваги   далі,  що  на  підставі  Філадельфійської
декларації до обов'язків Міжнародної  організації  праці  належить
вивчення  та  розгляд  впливу  економічних  і  фінансових аспектів
політики на політику в галузі зайнятості у світлі  проголошеної  в
цій  Декларації основної мети,  що "всі люди,  незалежно від раси,
віри чи статі,  мають  право  на  здійснення  свого  матеріального
добробуту  та  духовного  розвитку  в  умовах  свободи і гідності,
економічної стабільності та рівних можливостей",
     беручи до  уваги,  що  у  Загальній  декларації  прав  людини
( 995_015 ) передбачається,  що "кожна людина має право на  працю,
на  вільний вибір роботи,  на справедливі й сприятливі умови праці
та на захист від безробіття",
     враховуючи наявні    міжнародні    трудові    конвенції    та
рекомендації, котрі прямо стосуються політики в галузі зайнятості,
і особливо  Конвенцію  (  993_224  ) та Рекомендацію 1948 року про
організацію служби зайнятості 993_225 );  Рекомендацію  1949  року
щодо професійного орієнтування ( 993_067 ), Рекомендацію 1962 року
щодо професійного навчання ( 993_106 ) і Конвенцію ( 993_161 )  та
Рекомендацію 1958 року про дискримінацію в галузі праці та  занять
( 993_602 ),
     беручи до уваги,  що ці акти має бути введено у  ширші  рамки
міжнародної  програми  економічного  розвитку  на  основі  повної,
продуктивної і вільно вибраної зайнятості,
     ухваливши прийняли ряд пропозицій,  котрі стосуються політики
в галузі зайнятості, що є частиною восьмого пункту порядку денного
сесії,
     вирішивши надати цим пропозиціям форми конвенції,
     ухвалює цього  дев'ятого  дня  липня  місяця тисяча дев'ятсот
шістдесят   четвертого   року   нижченаведену    Конвенцію,    яка
називатиметься   Конвенцією   1964  року  про  політику  в  галузі
зайнятості:
                             Стаття 1
     1. З метою стимулювання економічного  зростання  й  розвитку,
піднесення  рівня  життя,  задоволення  потреб  у  робочій силі та
ліквідації  безробіття   і   неповної   зайнятості   кожний   член
Організації   проголошує   і  здійснює  як  головну  мету  активну
політику,  спрямовану на сприяння повній,  продуктивній  і  вільно
вибраній зайнятості.
     2. Ця політика має на меті забезпечувати, щоб:
     a) була робота для всіх,  хто готовий стати до роботи і шукає
роботу;
     b) така робота була якомога продуктивнішою;
     c) була свобода вибору зайнятості і найширші  можливості  для
кожного  працівника  здобути  підготовку  та  використовувати свої
навички і здібності для виконання роботи,  до якої він  придатний,
незалежно  від раси,  кольору шкіри,  статі,  релігії,  політичних
поглядів, іноземного походження чи соціального походження.
     3. Ця  політика  враховує  належним  чином  стадію  і  рівень
економічного розвитку та взаємний  зв'язок  між  цілями  в  галузі
зайнятості   й   іншими  економічними  та  соціальними  цілями,  і
здійснюється за допомогою методів,  що  відповідають  національним
умовам та практиці.
                             Стаття 2
     За допомогою методів, котрі відповідають національним умовам,
і тією мірою,  наскільки в якій дають змогу ці умови,  кожний член
Організації:
     a) визначає і періодично  переглядає  в  межах  координованої
економічної  та  соціальної політики заходи,  яких треба вжити для
досягнення цілей, зазначених у статті 1;
     b) вдається  до  таких  кроків,  які можуть бути потрібні для
застосування цих заходів,  вводячи до них у тих випадках,  коли це
доцільно, розроблення програм.
                             Стаття 3
     Застосовуючи цю Конвенцію,  представники кіл, заінтересованих
у  планованих  заходах,  зокрема   представники   роботодавців   і
працівників,  залучаються  до  консультацій  відносно  політики  в
галузі зайнятості,  для того щоб цілком урахувати  їхні  досвід  і
думку  та  заручитися їхнім повним співробітництвом у формуванні й
підтримці такої політики.
                             Стаття 4
     Офіційні документи    про    ратифікацію    цієї    Конвенції
надсилаються  Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
                             Стаття 5
     1. Ця  Конвенція  зв'язує  тільки  тих   членів   Міжнародної
організації  праці,  чиї  документи  про  ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор.
     2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію  двох
членів Організації.
     3. Надалі ця  Конвенція  набуває  чинності  відносно  кожного
члена  Організації  через  дванадцять  місяців від дати реєстрації
його документа про ратифікацію.
                             Стаття 6
     1. Будь-який член Організації,  що ратифікував цю  Конвенцію,
може  після закінчення десятирічного періоду з моменту,  коли вона
початково набула чинності,  денонсувати її актом  про  денонсацію,
надісланим  Генеральному  директорові  Міжнародного  бюро  праці і
зареєстрованим ним.  Денонсація набуває чинності через  рік  після
реєстрації акта про денонсацію.
     2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом  року після закінчення згаданого в попередньому параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим  у  цій  статті,  буде  зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе  денонсувати  цю  Конвенцію
після   закінчення   кожного   десятирічного   періоду   порядком,
встановленим у цій статті.
                             Стаття 7
     1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів   Міжнародної   організації   праці   про  реєстрацію  всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію,  отриманих ним
від членів Організації.
     2. Сповіщаючи членів Організації  про  реєстрацію  отриманого
ним   другого  документа  про  ратифікацію,  Генеральний  директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
                             Стаття 8
     Генеральний директор   Міжнародного   бюро   праці   надсилає
Генеральному   секретареві   Організації   Об'єднаних   Націй  для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості  відносно  всіх  документів  про
ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно
до положень попередніх статей.
                             Стаття 9
     Кожного разу,  коли  Адміністративна  рада  Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне,  вона подає  Генеральній  конференції
доповідь  про  застосування  цієї  Конвенції  і  вирішує,  чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її  повний  або
частковий перегляд.
                            Стаття 10
     1. У  разі,  якщо  Конференція  ухвалить нову конвенцію,  яка
повністю або частково переглядає цю  Конвенцію,  і  якщо  в  новій
конвенції не передбачено іншого, то:
     a) ратифікація   будь-яким    членом    Організації    нової,
переглянутої   конвенції   спричиняє  автоматично,  незалежно  від
положень статті 6,  негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
     b) починаючи від дати настання чинності  нової,  переглянутої
конвенції,   цю  Конвенцію  закрито  для  ратифікації  її  членами
Організації.
     2. Ця  Конвенція  залишається в кожному разі чинною за формою
та змістом стосовно тих членів Організації, котрі її ратифікували,
але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
                            Стаття 11
     Англійський і   французький   тексти   цієї  Конвенції  мають
однакову силу.
     Дата набуття чинності: 15 липня 1966 року.
 
 Конвенції та рекомендації, ухвалені
 Міжнародною організацією праці
 1919-1964, Том I
 Міжнародне бюро праці, Женева
                            Конвенция
                  о политике в области занятости
                              N 122
 
                                               Официальный перевод
     Генеральная Конференция Международной Организации Труда,
     созванная в Женеве  Административным  Советом  Международного
Бюро  Труда  и собравшаяся 17 июня 1964 года на свою сорок восьмую
сессию,
     принимая во внимание, что Филадельфийская декларация признает
торжественное  обязательство   Международной   Организации   Труда
способствовать  принятию  странами  мира  программ,  имеющих целью
достижение полной занятости и повышению жизненного уровня, и что в
Преамбуле  к  Уставу  Международной  Организации Труда ( 993_154 )
предусматривается борьба  с  безработицей  и  гарантия  заработной
платы, обеспечивающей удовлетворительные условия жизни,
     принимая во  внимание  далее,  что  в  силу   Филадельфийской
декларации  в  обязанность  Международной Организации Труда входит
изучение  и  рассмотрение  влияния  экономических   и   финансовых
аспектов   политики  на  политику  в  области  занятости  в  свете
провозглашенной в этой Декларации основной цели,  что  "все  люди,
независимо  от расы,  веры или пола,  имеют право на осуществление
своего  материального  благосостояния  и  духовного   развития   в
условиях  свободы  и  достоинства,  экономической  устойчивости  и
равных возможностей",
     принимая во   внимание,   что  во  Всеобщей  декларации  прав
человека ( 995_015 ) предусматривается,  что "каждый человек имеет
право  на  труд,  на  свободный  выбор  работы,  на справедливые и
благоприятные условия труда и на защиту от безработицы",
     учитывая существующие   международные  трудовые  конвенции  и
рекомендации,  имеющие  прямое  отношение  к  политике  в  области
занятости, и  в  особенности  Конвенцию ( 993_224 ) и Рекомендацию
1948 года о службах занятости ( 993_225 );  Рекомендацию 1949 года
о профессиональном  ориентировании ( 993_067 ),  Рекомендацию 1962
года   о   профессиональном   обучении  ( 993_106 )  и   Конвенцию
( 993_161  )  и  Рекомендацию  1958 года о дискриминации в области
труда и занятий ( 993_602 ),
     принимая во  внимание,  что  эти  акты должны быть включены в
более  широкие  рамки   международной   программы   экономического
развития  на  основе  полной,  продуктивной  и  свободно избранной
занятости,
     постановив принять ряд предложений,  относящихся к политике в
области занятости,  что является частью восьмого  пункта  повестки
дня сессии,
     решив придать этим предложениям форму конвенции,
     принимает сего  девятого  дня  июля  месяца  тысяча девятьсот
шестьдесят четвертого года нижеследующую Конвенцию,  которая будет
именоваться Конвенцией 1964 года о политике в области занятости:
                            Статья 1
     1. В  целях  стимулирования  экономического роста и развития,
повышения уровня жизни, удовлетворения потребностей в рабочей силе
и   ликвидации   безработицы  и  неполной  занятости  каждый  Член
Организации провозглашает и осуществляет в качестве  главной  цели
активную политику, направленную на содействие полной, продуктивной
и свободно избранной занятости.
     2. Эта политика имеет целью обеспечение того, чтобы:
     а) имелась работа для всех,  кто готов приступить к работе  и
ищет работу;
     b) такая работа была как можно более продуктивной;
     c) существовала  свобода  выбора  занятости  и  самые широкие
возможности  для  каждого  трудящегося   получить   подготовку   и
использовать  свои  навыки и способности для выполнения работы,  к
которой  он  пригоден,  независимо  от  расы,  цвета  кожи,  пола,
религии,  политических  взглядов,  иностранного  происхождения или
социального происхождения.
     3. Эта политика учитывает надлежащим образом стадию и уровень
экономического развития и взаимную связь между  целями  в  области
занятости  и  другими  экономическими и социальными целями,  и она
осуществляется с  помощью  методов,  соответствующих  национальным
условиям и практике.
                             Статья 2
     С помощью методов, соответствующих национальным условиям, и в
той мере, в какой позволяют эти условия, каждый Член Организации:
     а) определяет   и   периодически   пересматривает   в  рамках
координированной экономической и социальной политики меры, которые
необходимо принять для достижения целей, указанных в статье 1;
     b) предпринимает такие шаги,  какие могут быть необходимы для
применения   этих   мер,   включая,   в  тех  случаях,  когда  это
целесообразно, разработку программ.
                             Статья 3
     При применении   настоящей  Конвенции  представители  кругов,
заинтересованных в предполагаемых мерах, в частности представители
предпринимателей  и  трудящихся,  привлекаются  к  консультациям в
отношении политики в области занятости,  для того чтобы  полностью
учесть  их  опыт и мнение и заручиться их полным сотрудничеством в
формулировании и поддержке такой политики.
                             Статья 4
     Официальные документы  о  ратификации   настоящей   Конвенции
направляются  Генеральному Директору Международного Бюро Труда для
регистрации.
                             Статья 5
     1. Настоящая   Конвенция   связывает   только   тех    Членов
Международной  Организации  Труда,  чьи  документы  о  ратификации
зарегистрированы Генеральным Директором.
     2. Она  вступает  в силу через двенадцать месяцев после того,
как Генеральный Директор зарегистрирует  документы  о  ратификации
двух Членов Организации.
     3. Впоследствии  настоящая  Конвенция  вступает  в   силу   в
отношении каждого Члена Организации через двенадцать месяцев после
даты регистрации его документа о ратификации.
                             Статья 6
     1. Любой   Член   Организации,   ратифицировавший   настоящую
Конвенцию,  может  по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в  силу  денонсировать  ее  посредством
акта    о   денонсации,   направленного   Генеральному   Директору
Международного Бюро Труда  и  зарегистрированного  им.  Денонсация
вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации.
     2. Каждый  Член   Организации,   ратифицировавший   настоящую
Конвенцию,  который  в  годичный  срок  по истечении упомянутого в
предыдущем пункте десятилетнего  периода  не  воспользуется  своим
правом  на денонсацию,  предусмотренным в настоящей статье,  будет
связан на следующий период в  десять  лет  и  впоследствии  сможет
денонсировать    настоящую    Конвенцию   по   истечении   каждого
десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.
                             Статья 7
     1. Генеральный Директор Международного  Бюро  Труда  извещает
всех  Членов  Международной  Организации  Труда о регистрации всех
документов о ратификации и актов о денонсации,  полученных  им  от
Членов Организации.
     2. Извещая Членов Организации о  регистрации  полученного  им
второго документа о ратификации,  Генеральный Директор обращает их
внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.
                             Статья 8
     Генеральный Директор  Международного  Бюро  Труда  направляет
Генеральному   Секретарю   Организации   Объединенных   Наций  для
регистрации в  соответствии  со  статьей  102  Устава  Организации
Объединенных  Наций полные сведения относительно всех документов о
ратификации  и  актов  о  денонсации,  зарегистрированных   им   в
соответствии с положениями предыдущих статей.
                             Статья 9
     Каждый раз,  когда Административный Совет Международного Бюро
Труда  считает  это  необходимым,  он   представляет   Генеральной
Конференции  доклад  о  применении  настоящей  Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее  полном
или частичном пересмотре.
                            Статья 10
     1. В   случае,   если  Конференция  примет  новую  конвенцию,
полностью или частично  пересматривающую  настоящую  Конвенцию,  и
если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:
     а) ратификация    каким-либо    Членом   Организации   новой,
пересматривающей  конвенции  влечет   за   собой,   автоматически,
независимо от положений статьи 6, немедленную денонсацию настоящей
Конвенции  при  условии,  что  новая,  пересматривающая  конвенция
вступила в силу;
     b) начиная с даты вступления в силу  новой,  пересматривающей
конвенции  настоящая  Конвенция закрыта для ратификации ее Членами
Организации.
     2. Настоящая Конвенция остается,  во всяком случае, в силе по
форме и содержанию в отношении тех Членов Организации,  которые ее
ратифицировали,  но  не  ратифицировали  новую,   пересматривающую
конвенцию.
                            Статья 11
     Английский и  французский  тексты  настоящей  Конвенции имеют
одинаковую силу.
     Дата вступления в силу: 15 июля 1966 года.
 
 "Конвенции  и  рекомендации, принятые
 Международной конференцией  труда",
 1919-1966  гг., Женева, МБТ, 1983 год.




Головна сторінка