Поиск по сайту:



Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року

Головна сторінка

                    КАБIНЕТ МIНIСТРIВ УКРАЇНИ
 
                    Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
                   від 9 липня 2008 р. N 947-р
                               Київ
 
                     Про схвалення Концепції
                проекту Загальнодержавної цільової
           економічної програми розвитку промисловості
                      на період до 2017 року
 
 
     1. Схвалити  Концепцію  проекту  Загальнодержавної   цільової
економічної програми   розвитку   промисловості   на   період   до
2017 року, що додається.
 
     Визначити Мінпромполітики державним замовником Програми.
 
     2. Мінпромполітики   разом    з    іншими    заінтересованими
центральними органами  виконавчої  влади  розробити  та  подати до
1 грудня 2008 р.  Кабінетові Міністрів України  законопроект  щодо
затвердження   Загальнодержавної   цільової  економічної  програми
розвитку промисловості на період до 2017 року.
 
 
     Прем'єр-міністр України                           Ю.ТИМОШЕНКО
 
     Iнд. 21
 
 
                                          СХВАЛЕНО
                         розпорядженням Кабінету Міністрів України
                                від 9 липня 2008 р. N 947-р
 
                            КОНЦЕПЦIЯ
     проекту Загальнодержавної цільової економічної програми
          розвитку промисловості на період до 2017 року
 
 
             Визначення проблеми, на розв'язання якої
                       спрямована Програма
 
     Промисловість є однією з  провідних  галузей  економіки,  яка
здатна    забезпечити   зростання   національного   багатства   та
продуктивного    капіталу,    розширене    відтворення    валового
внутрішнього   продукту,   сприяти   економічному  та  соціальному
розвитку суспільства.  Державна політика спрямована  на  створення
передумов   для   досягнення  промисловістю  якісно  нового  рівня
розвитку,  посилення промислового потенціалу  держави,  підвищення
його конкурентоспроможності.
 
     Виконання Державної   програми   розвитку   промисловості  на
2003-2011 роки,  схваленої постановою Кабінету  Міністрів  України
від 28  липня  2003  р.  N  1174 ( 1174-2003-п ) (Офіційний вісник
України,  2003 р.,  N 31,  ст. 1628), забезпечує досягнення певних
позитивних зрушень. Однак галузь ще характеризується технологічною
відсталістю   та   низькою   інноваційною   активністю   суб'єктів
господарювання,   застарілою  структурою  обробної  промисловості,
посиленням технологічної залежності від інших країн світу.
 
     Комплексною проблемою    є    низькі     темпи     підвищення
конкурентоспроможності промисловості,  ефективності виробництва та
інноваційного    розвитку.    Недостатня    конкурентоспроможність
промисловості   визнана  однією  з  основних  загроз  національній
безпеці.
 
     Україна забезпечується   промисловими    товарами    власного
виробництва лише на 60-65 відсотків,  інноваційною продукцією - на
25-30 відсотків,  а показники ефективності промислової  діяльності
значно   нижчі   за   рівень   розвинутих  країн  Європи,  зокрема
продуктивність  праці  -  в  7-10,  споживання   матеріальних   та
енергетичних ресурсів - у 2-3 рази.
 
        Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування
          необхідності її розв'язання програмним методом
 
     Основними причинами виникнення проблеми є:
 
     системна невідповідність       інституціональної       будови
промислового комплексу вимогам постіндустріального устрою;
 
     недостатня ефективність  діяльності промислового комплексу та
механізму управління ним;
 
     невідповідність макроекономічної    ситуації    інноваційному
розвитку промисловості;
 
     застарілий організаційний устрій промисловості;
 
     неефективна галузева структура промислового виробництва - дві
третини  загального  обсягу   промислової   продукції   становлять
сировина, матеріали та енергетичні ресурси;
 
     зношеність основних фондів;
 
     дефіцит освічених робітничих кадрів;
 
     незавершеність процесів реструктуризації підприємств та зміни
форми їх власності;
 
     недосконалість механізму  нормативно-правового   забезпечення
розвитку промисловості.
 
     Вступ України  до  СОТ  призвів  до  обмежень  у застосуванні
усталеного механізму підтримки окремих галузей економіки,  захисту
вітчизняних  товаровиробників  шляхом  регулювання  митно-тарифних
бар'єрів, а також розширив доступ іноземних інвесторів до участі у
державних тендерах.
 
     Україна зменшила     до     критичних     розмірів     частку
високотехнологічних  виробництв,  що  зменшило  попит  на   власні
науково-дослідні   та   прикладні  розробки  і  стримало  розвиток
трансферу технологій.
 
     Недосконалість інвестиційно-кредитної    системи    спричиняє
відплив  власного  капіталу  та зменшення фінансових ресурсів,  що
негативно  позначається  на  інноваційній   активності   суб'єктів
господарювання.
 
     Ускладнює діяльність          промислових         підприємств
незбалансованість  з  їх  потребами   системи   стандартизації   і
сертифікації продукції, нерозвинутість інфраструктури інноваційної
сфери.
 
     Комплексне розв'язання проблеми  можливе  шляхом  коригування
завдань  промислового  комплексу,  визначених  Державною програмою
розвитку промисловості на 2003-2011  роки  (  1174-2003-п  ),  які
стали значно складнішими і масштабнішими, що зумовлює необхідність
підготовки,  прийняття  і  виконання  Загальнодержавної   цільової
економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року
(далі - Програма).
 
                          Мета Програми
 
     Метою Програми   є   активізація    інноваційно-інвестиційної
діяльності  промисловості  з  позитивним  впливом на її структуру,
забезпечення ринку конкурентоспроможними промисловими товарами  та
прискорення    інтеграції   промислового   комплексу   у   світове
виробництво.
 
      Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми
        на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
 
     Можливі три варіанти розв'язання проблеми.
 
     Перший варіант    передбачає    застосування   як   ринкового
механізму,  так і державного впливу у процесі виконання  Державної
програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки ( 1174-2003-п ).
Такий підхід прискорює трансформаційні процеси в  окремих  галузях
промисловості,  однак  у  зв'язку з тим,  що процес приватизації в
Україні завершується,  не дає змоги ефективно  задіяти  можливості
приватного бізнесу.
 
     Другий варіант     передбачає    поглиблення    лібералізації
економічних відносин,  що може сприяти трансформаційним процесам і
забезпечити  розвиток  промисловості  шляхом  поступової еволюції,
однак він не передбачає ефективного використання наявних складових
потенціалу   інноваційного   розвитку  та  не  дає  змоги  досягти
позитивних результатів у короткі строки.
 
     Третій, оптимальний варіант розв'язання  проблеми  полягає  у
системній реалізації державної промислової політики,  використанні
ресурсів  держави,  регіонів  і   приватного   бізнесу   з   метою
інноваційно-інвестиційного   розвитку  промисловості,  що  надасть
можливість:
 
     значно підвищити ефективність державного управління;
 
     використати переваги,  які  виникають  під   час   реалізації
гнучкої бюджетної, податкової та фінансово-кредитної політики.
 
              Шляхи і способи розв'язання проблеми,
                     строк виконання Програми
 
     Основну увагу  слід  зосередити  на  структурно-інноваційному
удосконаленні   виробництва  та  механізму  державного  управління
промисловим   комплексом,   посиленні   соціальної   спрямованості
промислової  політики,  визначенні  пріоритетів  розвитку  окремих
галузей промисловості.
 
     Структурно-інноваційне удосконалення   виробництва    повинне
здійснюватися шляхом:
 
     реалізації конкурентних переваг окремих виробництв, продукція
яких  користується  стійким  попитом,   застосування   міжнародних
стандартів  якості та ефективного використання економічних переваг
у зв'язку з вступом України до СОТ;
 
     накопичення та   подальшого   використання   у    виробництві
науково-технологічного, ресурсного та інтелектуального потенціалу;
 
     запровадження ресурсо- та природозберігаючих технологій;
 
     освоєння технологій    водневої    енергетики,    виробництва
моторного палива з рослинної сировини  (соя,  ріпак),  введення  в
експлуатацію відновлюваних джерел енергії.
 
     Удосконалення механізму   державного  управління  промисловим
комплексом забезпечується шляхом:
 
     надання державної  підтримки  та   запровадження   ефективних
заходів   щодо   захисту   інтересів  вітчизняних  виробників  від
недобросовісної конкуренції;
 
     усунення суперечностей між процесом концентрації промислового
виробництва і заходами антимонопольного регулювання;
 
     розроблення нормативно-правових  актів  з питань створення та
впровадження моделі кластерної організації промисловості.
 
     З метою  посилення   соціальної   спрямованості   промислової
політики передбачається здійснити заходи, спрямовані на:
 
     удосконалення системи оплати праці,  професійного навчання та
соціального захисту;
 
     удосконалення кадрової політики.
 
     Вирішального значення набуває розвиток галузей промисловості,
які  забезпечують  конкурентні  переваги  на  світовому  ринку  та
поступове прискорення темпів зростання в суміжних галузях.
 
     Активізація процесів модернізації обладнання в промисловості,
підвищення попиту на машинобудівну продукцію з високими технічними
характеристиками на внутрішньому ринку та посилення конкуренції на
світовому  ринку  машинобудівної  продукції визначили такі головні
стратегічні  напрями  розвитку  машинобудування,   як   збільшення
випуску   наукоємної   конкурентоспроможної   продукції   на  базі
застосування технологій і обладнання, із застосуванням яких значно
підвищиться    ефективність   виробництва,   створення   замкнених
технологічних циклів та зміцнення міжгалузевої кооперації.
 
     До пріоритетних галузей і виробництв,  які  будуть  визначати
підвищення  рівня  наукоємності і технологічності машинобудування,
належать:
 
     авіаційна та ракетно-космічна техніка;
 
     суднобудування;
 
     автомобілебудування;
 
     сільськогосподарське машинобудування;
 
     створення технічних  засобів  для  впровадження  ресурсо-  та
енергозберігаючих технологій;
 
     розроблення машин  і устатковання для впровадження екологічно
чистих технологій збору,  транспортування,  переробки і утилізації
відходів,  у тому числі побутових, систем контролю стану і захисту
навколишнього природного середовища;
 
     виготовлення технологічного   обладнання   для   модернізації
базових    галузей    промисловості    -   енергоблоків   теплових
електростанцій, котельного та когенераційного обладнання, теплових
насосів,  котлів та двигунів,  що працюють на біопаливі,  шахтного
устатковання,   ресурсо-   та   енергозбереження,    екологізації,
автоматизації  та підвищення ефективності виробництв металургійної
і хімічної промисловості.
 
     Особливу увагу слід приділяти розвитку  виробництва  складної
побутової   техніки   тривалого  користування,  застосування  якої
сприятиме підвищенню ефективності ведення домашнього господарства,
послабленню  залежності  українського  споживача  від  її імпорту,
підвищенню   рівня   конкурентоспроможності   такої   техніки   на
вітчизняному та світовому ринку.
 
     Галузь приладобудування  повинна орієнтуватися на максимальне
задоволення  потреби  економіки  в  сучасних  приладах   контролю,
вимірювання  і  регулювання,  які  широко застосовуються в процесі
технічного переоснащення систем зв'язку і  транспорту;  управління
обладнанням, технологічними процесами, роботизованими комплексами;
впровадження енергозберігаючих технологій; створення джерел світла
на   основі   нових   матеріалів;  вдосконалення  керуючих  систем
авіаційної,  корабельної,  військової,  електроніки,  навігаційних
систем різного призначення.
 
     Пріоритетом розвитку     приладобудування     є    вітчизняне
виробництво  діагностичних  систем  і   медичної   апаратури   для
оснащення   закладів   охорони   здоров'я,   виробництво  складної
побутової техніки різного призначення.
 
     Передбачається також  забезпечити   відродження   виробництва
елементної    бази    і    комплектувальних   виробів,   створення
науково-виробничих комплексів   з   реалізації    галузеутворюючих
технологій мікроелектроніки та доведення їх структурного складу до
рівня замкнених макротехнологій.
 
     Розвиток оборонно-промислового комплексу  забезпечуватиметься
з   прийняттям  відповідних  нормативно-правових  актів  з  питань
розроблення і освоєння  виробництва  сучасних  видів  озброєння  і
військової     техніки,    створенням    на    базі    розрізнених
науково-дослідних    інститутів,    конструкторських    бюро    та
підприємств,   зокрема   шляхом  їх  реструктуризації,  ефективних
науково-виробничих комплексів.
 
     Одним з    найпотужніших     секторів     промисловості     є
гірничо-металургійний комплекс, стратегія розвитку якого полягає у
задоволенні попиту на продукцію на внутрішньому ринку,  збереженні
позицій на світовому ринку, модернізації виробничого потенціалу із
застосуванням   енергозберігаючих    та    екологічно    безпечних
технологій.   Зазначеної   мети   в   рамках   виконання  Програми
передбачається досягти шляхом:
 
     диверсифікації виробництва та оптимізації  його  структури  в
результаті  збільшення  номенклатури  нових  сортаментів,  зокрема
електроплавильного  виробництва  сталі,  виробництва   спеціальних
сталей  і  сплавів,  титанових  сплавів  та  прокату,  алюмінієвої
фольги, створення нових видів цирконієвої продукції, наприклад для
енергоустановок   з   прямим   перетворенням   енергії   палива  в
електричну,  збільшення  обсягів  випуску   прокату   і   труб   з
антикорозійним покриттям, каліброваного прокату, гнутих профілів;
 
     використання більш ефективних схем розробки природних запасів
мінеральної     сировини     за      технологією      внутрішнього
відвалоутворювання;
 
     поступового переходу  до  розроблення  вторинних  запасів  із
застосуванням  найкращих  доступних  зарубіжних   та   вітчизняних
технологій  вторинного використання сировини і рекультивації місць
їх складування;
 
     реалізації державної   політики   протекціонізму   у    сфері
зовнішньоекономічної     діяльності,     підтримки    вітчизняного
товаровиробника в умовах вступу України до СОТ.
 
     Однією з пріоритетних  галузей  вітчизняної  промисловості  є
хімічна   та   нафтохімічна   промисловість,  основними  напрямами
розвитку якої є:
 
     збільшення частки наукоємних і  високотехнологічних  хімічних
виробництв,  зокрема  виробництва гумових та пластмасових виробів,
хіміко-фармацевтичної промисловості;
 
     оптимізація потужностей з виробництва базових видів  хімічної
продукції з урахуванням попиту на внутрішньому і світовому ринку;
 
     зниження ресурсо-     та    енергоємності    виробництва    з
використанням   у   технологічних   процесах   альтернативних    і
біовідновлюваних   джерел   енергії   та   сировини   (біоетанолу,
синтез-газу,  хімічних продуктів коксування, продуктів поглибленої
переробки нафти);
 
     приведення системи  технічного  регулювання у відповідність з
міжнародними стандартами стосовно  якості  продукції,  екологічних
вимог  до  продукції  та  технологічного  процесу  її виробництва,
охорони праці, техніки безпеки.
 
     Пріоритетом розвитку легкої промисловості є значне збільшення
обсягів  виробництва  з орієнтацією на українського споживача,  що
передбачається здійснити  в  результаті  ефективного  використання
сировинної  бази  і  посилення  захисту  вітчизняного  виробника в
умовах вступу України до СОТ шляхом:
 
     проведення реконструкції    та    технічного    переоснащення
підприємств   із   створенням  умов  для  вертикальної  інтеграції
виробництва,  зокрема  із  залученням  іноземних   інвестицій   та
технологій;
 
     оптимізації структури  великих  і  малих  підприємств з метою
підвищення рівня конкурентоспроможності та гнучкості виробництва;
 
     запровадження поглибленої переробки  льону,  шкірсировини  та
поступової відмови від застосування давальницьких схем сировинного
забезпечення виробництва;
 
     створення системи захисту  внутрішнього  ринку,  зокрема  від
контрабандного ввозу товарів та тіньового виробництва.
 
     Пріоритетами перспективного    розвитку   деревообробної   та
меблевої  промисловості  є  випереджальний  розвиток   виробництва
сучасних   конструкційних   матеріалів   та   готових   виробів  і
вдосконалення   структури   експорту   та   імпорту,   для    чого
передбачається забезпечити:
 
     широке застосування ресурсозберігаючих технологій;
 
     впровадження сучасних технологій виробництва нових матеріалів
для меблевої промисловості,  автоматизованих малотоннажних гнучких
ліній з виробництва меблів;
 
     використання якісної   сировини,   яка   має  сертифікат  про
походження лісоматеріалів;
 
     перехід до  застосування  технологічних   процесів   глибокої
переробки деревини;
 
     встановлення заборони на експорт круглого лісу та заготовок;
 
     запобігання незаконній вирубці лісу.
 
     Для реалізації  пріоритетів стратегії розвитку промисловості,
зокрема організації систем управління промисловими підприємствами,
систем   автоматизованого   проектування,  інтелектуальних  систем
підтримки прийняття  рішень,  передбачається  створення  суб'єктів
господарювання  з  розроблення програмних продуктів,  впровадження
інформаційно-технологічного     консалтингу     та     виробництва
інформаційних засобів і технологій.
 
             Очікувані результати виконання Програми,
                    визначення її ефективності
 
     Виконання Програми забезпечить досягнення якісно нового рівня
розвитку промисловості.
 
     Передбачається збільшити   у   3   рази  обсяги  промислового
виробництва та удосконалити  його  галузеву  структуру.  Зростання
частки   продукції   галузей  інноваційно-інвестиційного  сектору,
передусім машинобудування,  прогнозується   до   21   відсотка   у
2012 році  і  до  32  -  у  2017  році (2005 рік - 13,3 відсотка);
сектору споживчих товарів  відповідно  до  24  і  до  31  відсотка
(2005 рік   -   21,2   відсотка).   При   цьому  частка  продукції
енергосировинного сектору буде знижена до 52 відсотків у 2012 році
і до 37 - у 2017 році (2005 рік - 65,5 відсотка).
 
     Передбачається підвищення  рівня  інноваційності промислового
виробництва.  Частка інноваційної продукції  в  загальному  обсязі
реалізованої  промислової продукції збільшиться до 15-20 відсотків
у 2012 році  і  до  30-35  відсотків  у  2017  році  (2005  рік  -
6,5 відсотка),   що   дасть  можливість  значно  підвищити  рівень
задоволення  зростаючих  потреб   економіки   в   сучасних   видах
промислової  продукції  шляхом  реалізації стратегії інноваційного
прориву.
 
     У результаті  проведення  активної  цілеспрямованої  політики
енергозбереження  очікується  зниження  енергоємності промислового
виробництва до 2012 року в 1,7 раза, до 2017 року - в 2,4 раза, що
наближається  до  відповідного  показника  розвинутих європейських
країн.
 
            Оцінка фінансових, матеріально-технічних,
       трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми
 
     Фінансування Програми  в  необхідних  обсягах  передбачається
здійснювати  за  рахунок  коштів  державного  бюджету  виходячи  з
наявних  фінансових ресурсів,  власних коштів підприємств та інших
джерел.




Головна сторінка