Поиск по сайту:



Рекомендація щодо скорочення тривалості робочого часу N 116

Головна сторінка


 
                           Рекомендація
                    щодо професійного навчання
                              N 117
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці і зібралася 6 червня 1962 року на свою 46-у сесію,
     постановивши ухвалити  ряд   пропозицій   щодо   професійного
навчання,  що  є четвертим пунктом порядку денного сесії,  з метою
замінити  Рекомендацію  1939  року  щодо  професійного   навчання,
Рекомендацію 1939 року   щодо учнівства ( 993_066 ) і Рекомендацію
1950 року щодо професійного навчання дорослих ( 993_069 ),
     вирішивши надати    цим   пропозиціям   форму   рекомендації,
відзначаючи,  що Організація Об'єднаних  Націй  з  питань  освіти,
науки і культури готує рекомендацію щодо технічної освіти,
     ухвалює цього  двадцять  сьомого  дня  червня  місяця  тисяча
дев'ятсот  шістдесят другого року нижченаведену рекомендацію,  яка
називатиметься Рекомендацією 1962 року щодо професійного навчання:
                       I. Загальні принципи
     1. Ця Рекомендація застосовується  до  всіх  видів  навчання,
призначеного  для  підготовки або перепідготовки до першого вступу
на роботу,  до подальшої зайнятості або до просування по роботі  в
будь-якій галузі економіки,  включаючи таке загальне, професійне і
технічне навчання,  яке може бути  потрібним  для  цієї  мети,  за
винятком:
     a) навчання   керівного   адміністративного   персоналу   або
інженерно-технічних працівників вище рівня майстра в промисловості
або відповідного персоналу в інших галузях економіки;
     b) навчання   моряків,   яке   як  і  раніше  регламентується
Рекомендацією 1946 року щодо професійного навчання моряків;
     c) навчання  в  сільському  господарстві,  яке  як  і  раніше
регламентується Рекомендацією 1956 року щодо професійного навчання
в сільському господарстві.
     2. 1) Навчання є  не  самоціллю,  а  засобом  для  того,  щоб
розвивати  професійні  здібності осіб,  які проходять навчання,  з
належним врахуванням існуючих можливостей зайнятості і щоб дати їм
можливість  використати  свої здібності з максимальною користю для
самих себе і для суспільства.  Навчання повинне бути спрямоване на
розвиток особистості, особливо якщо це стосується молоді.
     2) Навчання   є   єдиним    цілим,    яке    характеризується
взаємозалежністю його різноманітних елементів.
     3) Навчання є процесом, який триває протягом всього трудового
життя  людини  відповідно  до  його  потреб як індивідуума і члена
суспільства.
     4) Навчання   повинне   бути   вільним  від  будь-якої  форми
дискримінації   за   ознакою   раси,   кольору    шкіри,    статі,
віросповідання,  політичних  поглядів,  іноземного  походження  чи
соціального походження.
     5) Навчання вимагає постійного співробітництва всіх органів і
осіб,  заінтересованих в будь-якій його галузі,  як це визначено в
параграфі 11.
          II. Планування і управління в масштабі країни
     3. 1)  Кожна  країна повинна мати мережу навчальних закладів,
які відповідають потребам  населення,  кількість,  розташування  і
програми  яких  мають  бути  пристосовані  до економічних потреб і
можливостей зайнятості в усій країні або, де це найбільш доцільно,
кожного району чи місцевості.
     2) Ця мережа повинна бути організована таким чином,  щоб були
можливими без утруднень перехід від одного виду навчання до іншого
і доступ до послідовних стадій і до різних  ступенів  навчання,  з
тим  щоб  будь-яка  особа могла досягти найвищого рівня навчання в
межах своїх здібностей і відповідно до своїх нахилів.
     3) Шляхи і засоби одержання професії і,  зокрема,  оволодіння
ремеслом повинні  бути  достатніми  для  задоволення  потреб  всіх
галузей  економічної  активності  та  різноманітних індивідуальних
здібностей, інтересів і потреб осіб, які навчаються.
     4) Якщо  умови країни не дозволяють створювати повну мережу в
національному  масштабі,  ця  країна  повинна  вивчити  можливість
співробітництва  з  сусідніми  країнами  для  створення  загальної
мережі або одного чи кількох загальних навчальних закладів.
     4. 1) Відповідні обов'язки державних органів,  які займаються
питаннями навчання, повинні бути чітко визначеними.
     2) Державні органи і різні громадські та приватні організації
в  кожній  країні,  які  займаються питаннями навчання, допускаючи
свободу  ініціативи  і забезпечуючи пристосування до потреб різних
галузей  економіки, районів і місцевостей, повинні співпрацювати в
розвитку повністю скоординованих засобів навчання:
     a) на   основі   загальної   програми,   яка   планується   в
централізованому порядку;
     b) на   добровільній   основі   за   допомогою   відповідного
механізму;
     c) шляхом комбінації цих методів.
     3) Незалежно від вибраного методу,  заходи, що вживаються для
розвитку засобів,  згаданих в пункті  2,  при  дотриманні  свободи
вибору кандидатом своєї професії, повинні включати заходи:
     a) по визначенню обсягу і характеру потреб у галузі навчання,
а також існуючих засобів;
     b) по визначенню професій,  навчання яким  слід  проводити  в
першу  чергу  без  шкоди  для  інших професій і для навчання осіб,
необхідних для цих професій;
     c) по  визначенню  тих професій,  для яких норми кваліфікації
розглядаються  як  необхідні  або  бажані;   по   встановленню   і
застосуванню таких норм;  по складанню належних програм навчання і
по встановленню і застосуванню норм для  іспитів,  які  завершують
курс навчання даним професіям;
     d) по встановленню і застосуванню норм, які стосуються умов і
методів навчання;
     e) по  встановленню  і  застосуванню  норм   для   навчальних
закладів,  зокрема  для тих,  які забезпечують навчання професіям,
для яких встановлені норми кваліфікації;
     f) по  встановленню  і  застосуванню  норм  кваліфікації  для
викладачів та інструкторів навчальних закладів;
     g) по наданню, у відповідних випадках, технічної і фінансової
допомоги  навчальним  закладам  і  підприємствам, які забезпечують
навчання.
     4) Там,  де ухвалена загальна  програма,  компетентні  органи
влади повинні стежити за тим, щоб заходи, вжиті для її проведення,
включали заходи, зазначені в пункті 3.
     5) Там,  де  координація здійснюється на добровільній основі,
заходи, викладені в пункті 3, повинні передбачати відповідальність
органів  і  організацій,  зазначених  в  пункті 2,  в сфері їхньої
компетенції.
     6) Зазначені  в  пункті  3 норми повинні,  в міру можливості,
застосовуватися на всій території члена Організації.
     7) Якщо  це  виявляється неможливим,  повинні бути розроблені
положення  в  формі  рекомендації,  з  тим  щоб  вони  могли  бути
керівництвом  для  встановлення  якомога  більш однакових норм для
всієї країни.
     8) При  розвитку  повністю  скоординованих  засобів навчання,
зазначених в пункті 2, повинні відповідним чином враховуватись:
     a) професійні  інтереси,  культурні і моральні запити окремих
осіб,  потреби в робочій силі та економічні і  соціальні  інтереси
суспільства;
     b) політика країни в галузі освіти і навчання;
     c) існуючі   і  передбачувані  можливості  загальної  освіти,
професійного орієнтування і відбору;
     d) існуючі  і  передбачувані  можливості навчання,  включаючи
можливості професійного і технічного навчання;
     e) структура і тенденції розвитку ринку зайнятості;
     f) економічна політика та економічний розвиток країни;
     g) демографічний стан і його передбачувані зміни;
     h) передбачувані зміни в техніці і методах організації праці;
     i) існування окремих груп населення, становище яких внаслідок
географічної   обособленості,   етнічних  відмінностей  або  через
будь-які інші причини потребує особливого підходу.
     9) Повністю координовані засоби  навчання  повинні  регулярно
переглядатись і, в міру необхідності, слід вживати заходів з метою
приведення їх у відповідність до змін потреб.
     10) Розвиток  повністю координованих засобів навчання повинен
здійснюватись в масштабі країни при співробітництві органів влади,
які відають різними зазначеними в пункті 8 аспектами проблеми,  та
інших заінтересованих сторін.
     5. 1)   Співробітництво   в  національному  масштабі  повинне
досягатись за допомогою відповідних цілком представницьких органів
або органу, які виступають від імені заінтересованих сторін.
     2) Цьому органу  або  органам  повинні  сприяти  настільки  ж
представницькі  органи,  які  створюються  в  міру необхідності на
регіональному і місцевому рівнях.
     6. Повинні    створюватись   консультаційні   комітети,   які
представляють окремі галузі  економіки  або  різні  професії,  для
здійснення співробітництва із зазначеними в параграфі 5 органами у
справі оцінки потреб у навчанні професіям,  які входять до  їхньої
компетенції,   і   в   справі  вироблення  програми  навчання  цим
професіям.
     7. 1)  Навчання в підпорядкованих державі навчальних закладах
повинне бути безкоштовним.
     2) Це,  проте,  не повинно заважати навчальним закладам брати
плату в тих випадках,  коли ті,  хто  навчаються,  не  зобов'язані
відвідувати  курси  або  не  потребують  навчання для одержання чи
збереження роботи.
     3) В  ході навчання в навчальному закладі,  яке або надається
компетентними органами влади,  або ними схвалене,  дорослим учням,
які не отримують заробітної плати, а також підліткам, які терплять
нужду,  компетентні органи влади повинні,  наскільки це допускають
економічні  і  фінансові  ресурси,  виплачувати достатні допомоги,
розмір яких встановлюється з врахуванням:
     a) будь-якої  допомоги  по  безробіттю  або  будь-якої  іншої
допомоги, яку отримує учень;
     b) таких інших факторів, як сімейні обов'язки, вартість життя
у  відповідному  районі  і  особливі особисті витрати, пов'язані з
навчанням, - наприклад, витрати на проїзд або на квартирну плату -
і, в певних випадках, вік;
     c) необхідність  заохочувати  дорослих починати і закінчувати
курс навчання відповідно до  потреб  ринку  зайнятості  і  потреби
суспільства в особах, які пройшли навчання.
     4) Особам,  які проходять навчання на підприємствах,  повинна
видаватись    достатня   винагорода   відповідно   до   критеріїв,
встановлених законодавством, колективними договорами або правилами
даного підприємства.
     5) Вступ до навчальних закладів,  керованих  державою,  і  до
схвалених  приватних  навчальних закладів аналогічного характеру і
проходження інших схвалених видів навчання повинні  полегшуватися,
залежно   від  обставин,  шляхом  надання  матеріальної  допомоги,
наприклад у формі  надання  безкоштовного  харчування,  спецодягу,
інструментів,   обладнання   і   підручників,   безкоштовного  або
подешевленого  проїзду,  допомог  на  утримання  або   на   сім'ю,
стипендій або допомог на освіту, позик або житла.
     8. 1) Слід вживати заходів для того,  щоб забезпечити особам,
особливо молоді,  яка проходить курс навчання або на підприємстві,
або в навчальному закладі,  задовільні  умови  праці  і,  зокрема,
відповідним чином обмежити обсяг роботи, яка їм доручається, з тим
щоб надати їй по суті навчального характеру.
     2) Робота   учнів  в  навчальних  закладах  не  повинна  бути
спрямована головним чином на одержання комерційної вигоди.
     3) Навчальні   заклади   і   підприємства,   де   проводиться
професійне   навчання,   повинні   нести    відповідальність    за
забезпечення  і  дотримання  правил  і  норм  з  техніки безпеки і
охорони праці учнів під час роботи.
     9. 1)  Навчання професіям,  щодо яких встановлені національні
норми кваліфікації,  повинне включати іспит, для якого встановлені
єдині  норми,  які  забезпечують  надійний  і обгрунтовано високий
рівень. Слід вживати необхідних заходів по забезпеченню дотримання
норм, які відносяться до іспитів.
     2) Посвідчення,  які видаються в  результаті  таких  іспитів,
повинні визнаватись по всій країні.
     3) Навіть  там,   де   не   встановлено   національних   норм
кваліфікації,   бажано,   щоб   особи,   які  закінчили  будь-який
систематичний курс  навчання,  одержали  посвідчення  про  це  від
навчального  закладу або підприємства.  В такому посвідченні мають
бути зазначені основні і головні елементи пройденого навчання.
     10. Органи  працевлаштування  країни повинні надавати особам,
які закінчили навчальний курс,  допомогу в  отриманні  роботи,  що
відповідала б одержаним ними кваліфікації і знанням,  забезпечуючи
при цьому вільний вибір місця роботи.
                 III. Заходи щодо співробітництва
     11. 1)  Всі  органи  і  заклади,  які  займаються  навчанням,
зокрема   державні   органи,  органи  з  питань  освіти,  а  також
організації роботодавців  і  працівників  повинні  використовувати
будь-яку  можливість  для надання один одному допомоги і проводити
взаємні консультації  під  час  планування  і  виконання  програми
навчання і взагалі з усіх питань, які відносяться до навчання.
     2) Всі особи, які несуть обов'язки в галузі навчання, повинні
мати   можливість   регулярно  відвідувати  центри  навчання,  щоб
знайомитись з умовами, в яких проводиться навчання.
     3) Представники   організацій   роботодавців   і  працівників
повинні входити до складу органів,  відповідальних  за  управління
державними  навчальними  закладами  або  за технічний нагляд за їх
функціонуванням;  якщо  не  існує  таких   органів,   представники
роботодавців   і   працівників   повинні   бути   тісно  пов'язані
яким-небудь іншим чином з роботою цих навчальних закладів.
     4) Повинне  здійснюватись і заохочуватись співробітництво між
навчальними  закладами  або   між   компетентним   органом,   який
забезпечує  навчання,  і підприємствами,  особливо в тих випадках,
коли навчання проводиться частково на підприємстві  і  частково  в
навчальних    закладах,   які   знаходяться   за   межами   даного
підприємства.
     5) Не  торкаючись  загального  характеру  положень пункту 1 і
наскільки це дозволяють умови в окремих країнах:
     a) органи, які відають питаннями освіти і професійної освіти,
організації  роботодавців  і  працівників  та  інші  безпосередньо
заінтересовані органи повинні співпрацювати:
     i) у визначенні професій, щодо яких вважається необхідним або
     бажаним встановлення норм кваліфікації;
     ii) у  встановленні  таких  норм  і  в  розробці  відповідних
     програм  навчання;  у  встановленні  таких  норм і в розробці
     відповідних програм навчання;
     iii) у   проведенні   відповідних   іспитів  і  у  визначенні
     характеру і ступеня одержуваної кваліфікації;
     c) допомога державних служб з питань працевлаштування повинна
також включати:
     i) вивчення тенденцій ринку зайнятості;
     ii) оцінку існуючих і майбутніх потреб у робочій силі;
     iii) влаштування на роботу навченого персоналу.
              IV. Інформація про можливості навчання
     12. 1)  Інформація про можливості навчання будь-якій професії
повинна  постійно  збиратись  і  надаватись  всім  заінтересованим
особам і підприємствам.
     2) Ця інформація повинна стосуватись таких питань, як:
     a) існуючі види навчання;
     b) тривалість різних видів навчання;
     c) умови доступу до різних видів навчання;
     d) характеристика  кожного  виду   навчання   в   зв'язку   з
перспективами отримання роботи або просування по роботі;
     e) характер і умови надання будь-якої  фінансової  або  іншої
допомоги особам, які проходять курс навчання;
     f) іспити,  які  завершують   таке   навчання,   і   характер
одержуваної кваліфікації.
     3) Розповсюдження такої інформації повинне включати,  залежно
від  обставин,  всі  або  деякі з таких методів:  бесіди,  лекції,
брошури,  статті  в  газетах,  плакати,  кінофільми,  діапозитиви,
передачі  по  радіо  і  телебаченню,  відвідування  підприємств  і
виставок, присвячених даній професії.
        V. Заходи щодо професійного орієнтування і відбору
     13. 1) Кандидати для навчання і особливо особи,  які не мають
ніякої    професійної    підготовки,   повинні   мати   можливість
користуватися    послугами    індивідуального    орієнтування    і
консультаціями  з  метою  вибору професії,  які надаються органами
професійного орієнтування,  до  початку  навчання  в  якому-небудь
певному напрямку або до вибору професії.
     2) Працівники повинні мати можливість користуватися,  в межах
служб працевлаштування, службами консультацій по вибору професій з
метою  одержання   орієнтування,   перенавчання   або   подальшого
навчання.
     14. 1) Відбір учнів повинен проводитись відповідно до вимог і
особливостей  кожної  професії,  без  шкоди  для  вільного  вибору
професії.
     2) Процедура відбору повинна проводитись таким чином, щоб був
зведений  до  мінімуму  ризик допуску до навчання професії, яка не
підходить   кандидату,   і   спричинений  таким  положенням  ризик
безплідної витрати навчальних і людських зусиль.
     3) Процедура    відбору    повинна   включати   заходи,   які
забезпечують впевненість в тому,  що учні  володіють  фізичними  і
розумовими здібностями, потрібними для навчання і для обраної ними
професії.
     4) В  тих  випадках,  коли  медичний  огляд становить частину
процедури  відбору,  він  повинен  грунтуватися   на   специфічних
вимогах, які пред'являються навчанням, і обраною професією.
     5) В тих випадках,  коли психологічні випробування становлять
частину  процедури  відбору,  вони  повинні бути досить надійними,
відповідати критеріям,  які  безпосередньо  відносяться  до  вимог
обраної професії, а також умовам країни.
                   VI. Допрофесійна підготовка
     15. 1) Допрофесійна     підготовка    повинна   забезпечувати
підліткам,  які ще не розпочали свою трудову діяльність, необхідні
знання  про  різні  форми  роботи;  вона не повинна проводитись на
шкоду загальній освіті або  замінити  собою  першу  фазу  дійсного
професійного навчання.
     2) Така підготовка повинна включати  в  себе,  відповідно  до
віку підлітків, таку загальну і практичну освіту, яка сприяє тому,
щоб:
     a) продовжувати і доповнювати ту освіту, яка вже отримана;
     b) дати учням  уяву  про  практичну  роботу  і  прищепити  їм
схильність і повагу до неї та інтерес до навчання;
     c) виявити, які професії їх цікавлять і до яких професій вони
мають  здібності,  і  таким  чином  надати  їм  допомогу  у виборі
професії;
     d) полегшити  їхню  майбутню  пристосованість  до професійної
діяльності.
     3) Допрофесійна  підготовка повинна включати в себе,  коли це
можливо,  якнайширше ознайомлення з обладнанням і матеріалами, які
є загальними для цілого ряду професій.
                    VII. Організація навчання
     16. 1)   Програма   навчання   для  кожної  професії  повинна
розроблятись на основі систематичного аналізу  трудового  процесу,
професійної  кваліфікації,  знань  і  заходів з охорони здоров'я і
безпеки  праці,  пов'язаних  з  даною  професією,  з   відповідним
врахуванням передбачуваних в ній нововведень і змін.
     2) Програма навчання повинна періодично переглядатися з метою
її поновлення.
     17. 1) Навчальна  програма  повинна  забезпечити  всім  учням
надійні основи теоретичних і практичних знань.
     2) На  додаток  до  навчання  в  галузі  трудового   процесу,
професійної  кваліфікації,  заходів  з  охорони здоров'я і безпеки
праці,  пов'язаних з відповідною професією,  та вивчення елементів
соціального   законодавства  учням,  по  можливості,  слід  давати
загальні знання, пов'язані з тими професіями і галузями економіки,
в  яких  вони  бажають  працювати,  зокрема,  з  метою  полегшення
просування по роботі.
     3) Загальноосвітні  предмети повинні включатись до навчальної
програми довгострокового навчання,  а  також,  наскільки  дозволяє
час, і до програми короткострокового навчання.
     18. 1) Навчальні програми і плани  повинні  складатися  таким
чином,  щоб  сприяти  подальшому  пристосуванню учня до загального
характеру відповідної професії.
     2) З цією метою при довгостроковому навчанні слід:
     a) забезпечити  учню  можливість  набути  широку   уяву   про
теоретичні  принципи,  покладені  в основу практичної діяльності в
галузі його професії;
     b) уникати  спеціалізації у початковий період навчання з тим,
щоб дати можливість учню отримати надійну  основу  для  навичок  і
знань,  на  якій  може  бути  створена  майбутня спеціалізація,  з
мінімальним додатковим навчанням або перенавчанням.
     19. 1)   Підприємства,   які   не   спроможні  своїми  силами
забезпечити для своїх учнів всі  теоретичні  і  практичні  знання,
необхідні для якої-небудь професії, повинні, коли це необхідно:
     a) вживати заходів, з тим щоб ця вада могла бути виправлена в
навчальних  закладах на основі одного або декількох нижченаведених
заходів:
     i) звільнення від роботи на один або декілька днів;
     ii) щорічного  звільнення  від  роботи  на  декілька   тижнів
     підряд;
     iii) чергування значних періодів навчання на підприємстві  із
     значними періодами занять у навчальному закладі;
     iv) інших необхідних заходів щодо навчання,  що  відповідають
     національним постановам;
     b) розробляти і здійснювати спільні  програми  навчання,  які
вимагають використання можливостей даних підприємств або створення
загального центру навчання.
     2) Особи,   які   навчаються,  працюють  на  підприємствах  і
відвідують навчальні заклади,  згідно  з  порядком,  зазначеним  в
пункті  1,  повинні  з цією метою звільнятися від роботи в робочий
час із збереженням заробітної плати.
     20. Підприємства  повинні  співпрацювати в здійсненні програм
професійного навчання,  розроблених навчальними закладами,  шляхом
надання  учням навчального закладу можливості проходження практики
на виробництві протягом значного періоду.
     21. 1)  Для всіх молодих працівників до 18-річного віку,  які
не одержують  іншої  підготовки,  повинні  створюватись  додаткові
курси,  щоб  дати  їм  можливість поповнити свою загальну освіту і
технічні знання з своєї професії.
     2) Молоді працівники повинні мати можливість відвідувати такі
курси на умовах, передбачених в пункті 2 параграфу 19.
     22. Додаткові   курси   повинні   бути  доступними  для  всіх
працівників,  які  бажають  підвищити  рівень   своїх   загальних,
технічних або комерційних знань,  щоб полегшити своє просування по
роботі і,  таким чином,  покращити своє  соціальне  та  економічне
становище.
     23. Тривалість навчання повинна визначатись з урахуванням:
     a) рівня і типу кваліфікації і набутих знань;
     b) методів і засобів навчання, які застосовуються;
     c) мінімальної   кваліфікації,   яка   потрібна  для  початку
навчання,  і кваліфікації, якою учні фактично володіють до початку
навчання;
     d) минулого трудового  досвіду  і  необхідності  якнайшвидшої
підготовки для влаштування на роботу - щодо дорослих.
     24. Слід  приділяти  особливу  увагу  навчанню  підлітків   і
дорослих,  які  мають  фізичну  або  психологічну  ваду,  а  також
підлітків з обмеженими здібностями.
                  VIII. Методи і засоби навчання
     25. Методи навчання повинні бути  пристосовані  до  характеру
курсу,   рівня   освіти,   віку   і  становища  учнів  та  їхньому
попередньому досвіду.
     26. Як правило,  перевага повинна надаватись активним методам
викладання за участю самих  учнів,  а  не  односторонній  передачі
знань.
     27. 1) Навчання повинне бути якнайконкретнішим.
     2) Практичне навчання в навчальному закладі повинне:
     a) здійснюватись в умовах і в обстановці, найбільш наближених
до дійсних умов і обстановки на підприємстві;
     b) включати,  якщо це можливо і необхідно, періоди практичної
роботи  на підприємстві або завершуватися такими періодами,  з тим
щоб учні могли не тільки освоїти  трудову  обстановку,  але  також
набути нормальної швидкості і спритності в роботі.
     28. 1) Практичне навчання,  яке здійснюється не  на  робочому
місці,  повинне  включати  обов'язкове  виконання різних операцій,
пов'язаних з даною професією,  а також,  у  відповідних  випадках,
набуття практичного трудового досвіду.
     2) Такий  трудовий  досвід   повинен   відповідати   потребам
навчання,  і мають існувати належні гарантії проти конкуренції між
працею учнів і працівників.
     3) При  навчанні  на  робочому  місці  доручена  учням робота
повинна мати дійсну навчальну цінність.
     29. Навчальна практика повинна бути організована таким чином,
щоб  учні  могли  бачити  практичне  застосування  того,  що  вони
роблять,  і  корисність  будь-якого  предмета,  що виготовляється.
     30. 1) Складні операції повинні розбиватись на  більш  прості
складові елементи.
     2) Учням повинна  надаватись  можливість  набути  вміння  при
виконанні однієї операції,  перш ніж перейти до наступної,  і вони
повинні йти від простого до складного.
     31. Теорія,  включаючи загальну освіту,  яка входить до курсу
навчання,  повинна викладатись, по можливості, у зв'язку з обраною
професією.
     32. Технічне і додаткове навчання повинно  бути  пов'язане  з
практичним навчанням і, якщо можливо, має поєднуватись з ним.
     33. Темп навчання повинен бути  пристосований  до  можливості
учнів  засвоювати  матеріал  і повинен дозволяти проводити час від
часу повторення пройденого.
     34. Слід  вживати  заходів  для  забезпечення  систематичного
технічного нагляду за учнями,  особливо при проведенні навчання на
робочому місці.
     35. Слід  вести   ретельні   записи   відносно   навчання   і
досягнутого  прогресу  і,  крім  того,  учні повинні заохочуватись
вести свої власні  докладні  записи  щодо  пройденого  навчання  і
розвивати звичку перевіряти свої власні успіхи.
     36. 1)  З  метою  полегшення  набуття  знань  у   відповідних
випадках повинні використовуватись навчальні посібники.
     2) Відповідальні  за  професійне  навчання   органи   повинні
стежити  за  останніми  досягненнями  в  галузі  методів навчання,
навчальних   матеріалів   і   посібників   і   забезпечувати    їх
використання.
     37. Коли можливості навчання, особливо в ізольованих районах,
не   задовольняють   потреб   місцевого  населення,  вони  повинні
доповнюватись,  у  відповідних  випадках,  одним або декількома із
наступних засобів:
     a) заочними курсами, пристосованими до місцевих умов;
     b) роз'їзними   викладачами  і  пересувними  демонстраційними
установками;
     c) навчанням  по  радіо,  телебаченню  або за допомогою інших
засобів масової інформації;
     d) щорічним  звільненням  учнів від роботи на підприємстві на
декілька тижнів  підряд  для  відвідування  курсів  у  навчальному
закладі, розташованому в іншому районі;
     e) іншими засобами,  які дають можливість пройти  навчання  в
якому-небудь іншому районі, наприклад наданням допомог, стипендій,
пільговим наданням транспорту або житла.
         IX. Навчання, яке забезпечується підприємствами
     38. 1) Роботодавці повинні виробляти політику  щодо  заходів,
спрямованих на задоволення їхніх потреб у грамотному персоналі.
     2) Окремі  роботодавці   або   групи   роботодавців   повинні
заохочуватися   до   розробки   систематичних   програм   навчання
відповідно до своїх потреб у робочій силі і в такій мірі,  в  якій
дозволяють технічні умови їхніх підприємств.
     39. Роботодавці    повинні    проводити    консультації     і
співпрацювати з представниками працівників,  які працюють на їхніх
підприємствах, під час підготовки і здійснення програм навчання на
даних підприємствах.
     40. Відповідальність  в  межах  підприємства,   пов'язана   з
питаннями навчання,  повинна цілком покладатися або на спеціальний
відділ навчання, або на одну чи декілька осіб, які працюють повний
або  неповний  робочий  час,  залежно  від  характеру  і масштабів
навчання на даному підприємстві.
     41. До   функції   відділів   або   осіб,  відповідальних  за
професійне навчання, має входити:
     a) внесення пропозицій відносно політики в галузі навчання;
     b) забезпечення,  спільно  із   заінтересованими   відділами,
підготовки програм навчання;
     c) участь у відборі учнів;
     d) забезпечення підготовки викладацького персоналу;
     e) нагляд за навчанням на підприємствах;
     f) вжиття  від імені підприємства заходів відносно будь-якого
виду навчання,  яке повинне здійснюватися  поза  підприємством,  і
його координації з навчанням, яке проводиться на підприємстві;
     g) ведення обліку успішності учнів;
     h) забезпечення  того,  щоб під час навчання бралися до уваги
перевірені і надійні методи;
     i) проведення,  заохочення  або підтримання науково-дослідних
робіт для того, щоб навчання було ефективним і передовим.
     42. Там, де це доцільно, підприємства повинні передбачати для
своїх  учнів  значний  період  на початку навчання для проходження
основної  підготовки  в  навчальному  закладі  з  метою скорочення
загального  терміну навчання і збільшення ефективності підготовки.
     43. На  всіх  етапах свого навчання,  незалежно від того,  чи
здійснюється останнє на підприємстві або поза  ним,  учні  повинні
залишатись  щодо цього навчання під загальним наглядом і контролем
відділу навчання або відповідальної за навчання особи.
     44. 1) При вирішенні питання про те,  де саме на підприємстві
має здійснюватись навчання, повинні братися до уваги такі фактори:
     a) тип і тривалість навчання;
     b) чисельність, вік, знання і досвід учнів;
     c) доцільність навчання на робочому місці для даної професії;
     d) скупчення  людей,  шум  або  інші  відволікаючі   фактори,
фактори  безпеки  і  ризик  пошкодження  обладнання  на звичайному
робочому місці;
     e) будь-яка  економія  часу,  у  викладацькому  персоналі  та
обладнанні;
     f) витрати по здійсненню навчання в окремому приміщенні;
     g) необхідність полегшення у якнайбільшому  ступені  переходу
від навчання до роботи;
     h) технічні можливості підприємства.
     2) Там,  де  це можливо здійснити,  на перших етапах навчання
слід  забезпечити  окремі  навчальні  приміщення   або   принаймні
виділити  особливі  ділянки  на  звичайному  робочому  місці,  які
забезпечені необхідним для навчальних цілей обладнанням.
     45. 1)  Підприємства повинні забезпечувати зустріч всіх нових
працівників і організовувати для них вступний інструктаж.
     2) Слід звертати особливу увагу на перше ознайомлення молодих
працівників   з  роботою,  маючи  на  увазі,  що  вони  потребують
навчання.
                           X. Учнівство
     46. Систематичне довгострокове навчання певній професії,  яке
здійснюється в основному в межах підприємства  або  у  незалежного
ремісника,   повинне   регламентуватися  письмовим  договором  про
учнівство і відповідати встановленим нормам.
     47. Під  час  прийняття  рішення  про  те,  чи належить певна
професія  до  категорії  професій,  які  потребують  встановленого
терміну учнівства, слід враховувати такі питання, як:
     a) ступінь  кваліфікації  і  теоретичних   технічних   знань,
потрібна для даної професії;
     b) період  навчання,   необхідний   для   набуття   потрібних
кваліфікації і знань;
     c) придатність учнівства  як  способу  навчання  для  набуття
необхідних навичок і знань;
     d) існуюче і передбачуване становище в  галузі  зайнятості  в
межах даної професії.
     48. 1) Договір про учнівство повинен укладатись або з окремим
роботодавцем  або  групою  роботодавців,  або з таким органом,  як
комітет або особлива служба учнівства,  яким спеціально  доручений
контроль  над учнівством,  залежно від того,  що більше відповідає
умовам даної країни.
     2) Там, де учень - неповнолітня особа, один з батьків, опікун
або  законний  представник учня, повинен бути включений у договір.
     3) Сторони,  відповідальні за проходження учнівства,  повинні
або самі володіти належною кваліфікацією для проведення  навчання,
або   бути  спроможними  вжити  заходів,  для  того  щоб  навчання
здійснювалось  особою  або  особами,  які   володіють   необхідною
кваліфікацією;   кошти,   які   виділяються  для  навчання,  мають
дозволяти забезпечити повне навчання даній професії.
     4) Компетентні  власті повинні підтримувати постійний контакт
з підприємствами або особами,  які навчають,  і  забезпечувати  за
допомогою  регулярних перевірок або нагляду,  щоб поставлені перед
учнівством цілі досягались.
     49. Договір повинен:
     a) містити  чітко  висловлене  або  припустиме   зобов'язання
навчати певній професії,  з одного боку, і відповідне зобов'язання
працювати як учень протягом періоду учнівства - з іншого;
     b) включати  такі  норми  і  правила,  встановлені  для даної
професії,  які можуть бути необхідними або  бажаними  в  інтересах
учасників договору;
     c) передбачати такі  інші  взаємні  права  і  обов'язки,  які
можуть  мати  відношення  до  даного випадку,  але не покриваються
іншими засобами,  включаючи,  зокрема, дотримання правил з техніки
безпеки;
     d) передбачати врегулювання спорів між учасниками договору.
     50. Залежно  від  умов  в  даній  країні  професія  може бути
визнана такою,  що потребує  встановленого  терміну  учнівства,  і
норми,  зазначені в параграфі 46, і будь-які правила про учнівство
можуть бути встановлені:
     а) законодавчими постановами;
     b) рішеннями органів,  яким спеціально доручений контроль над
учнівством;
     c) колективними договорами;
     d) поєднанням цих різних методів.
     51. В  кожній   професії,   визнаній   такою,   що   потребує
встановленого терміну учнівства, норми і правила учнівства повинні
особливо враховувати:
     a) загальноосвітній рівень і мінімальний вік, встановлені для
вступу в учнівство;
     b) вживання   заходів   в   особливих   випадках,   коли  вік
працівників перевищує встановлений максимальний ліміт;
     c) тривалість учнівства, включаючи тривалість випробувального
строку,   з   врахуванням   потрібного   ступеня   кваліфікації  і
теоретичних технічних знань;
     d) заходи  по  визначенню  того,  в   якій   мірі   нормальна
тривалість  учнівства  може  бути  скорочена  у  випадку наявності
попереднього  навчання  або  досвіду,  набутого   учнем,   або   в
результаті його успіхів під час учнівства;
     e) список робочих процесів,  теорію і додатковий  інструктаж,
який  надається  учню,  і  час,  який  має  присвячуватись кожному
окремому предмету;
     f) надання  вільного  дня  або такі інші форми звільнення від
роботи,  які можуть бути доцільними для  відвідування  навчального
закладу;
     g) іспити,  які  повинні  проводитись  під  час   або   після
закінчення учнівства;
     h) звання і посвідчення,  яке  одержується  після  закінчення
навчання;
     i) визначення  числа  учнів,   для   того   щоб   забезпечити
відповідне  навчання,  уникнути  вступу надмірної кількості осіб в
дану професію і задовольнити потребу в робочій силі у  відповідній
галузі економіки;
     j) ставку оплати праці учня і шкалу її  підвищення  в  період
учнівства;
     k) умови оплати у випадку відсутності за хворобою;
     l) страхування від нещасних випадків;
     m) оплачувані відпустки;
     n) характер  і  обсяг  нагляду  за учнівством,  зокрема,  для
забезпечення дотримання правил про учнівство,  проведення навчання
згідно   з   встановленими   нормами   і  забезпечення  достатньої
однаковості умов учнівства;
     o) реєстрацію  учнів  і  договорів про навчання у відповідних
органах;
     p) форму і зміст договору про учнівство.
     52. Учні  повинні  одержувати  повний  інструктаж  з  техніки
безпеки,  для  того  щоб  здобути  навичку безпечного поводження з
інструментами та обладнанням і дотримання загальних правил безпеки
праці, беручи до уваги нові види ризику в міру їх виникнення.
     53. 1)  Доступу  до  учнівства  повинні  в  кожному   випадку
передувати  всебічне  професійне  орієнтування  і  медичний огляд,
пов'язаний з вимогами  професії,  яка  буде  набута  в  результаті
навчання.
     2) В тих випадках,  коли виконання роботи  в  даній  професії
вимагає особливих фізичних якостей або розумових здібностей,  вони
мають   бути   зазначені   і   перевірятися   шляхом   спеціальних
випробувань.
     54. 1) За домовленістю між всіма  заінтересованими  сторонами
слід   забезпечувати   можливість   переведення   учня   з  одного
підприємства на інше в тих випадках, коли це вважається необхідним
або бажаним для завершення його навчання.
     2) Там, де існує декілька видів учнівства, учень повинен мати
можливість,  за домовленістю між всіма заінтересованими сторонами,
переходити  з одного виду учнівства до іншого, коли його здібності
свідчать про те, що це було б для нього корисним.
                     XI. Прискорене навчання
     55. 1)  Постійні заходи з метою прискореного навчання повинні
здійснюватись:
     a) щоб  дозволити  задовольнити  термінові потреби в навченій
робочій силі і прискорити темпи індустріалізації;
     b) як   постійний   захід   пристосування   робочої  сили  до
технічного прогресу;
     c) для осіб тих категорій населення,  які потребують швидкого
набуття кваліфікації з метою отримання роботи, відповідної їхньому
віку і здібностям;
     d) для  полегшення  просування  в  професійній  і  соціальній
галузях.
     2) Постійні заходи прискореного навчання повинні  плануватися
відповідно   до   належних   педагогічних   методів,   проводитися
інструкторами,  спеціально  підготовленими  для   цих   цілей,   і
грунтуватись на конкретних заходах,  які безпосередньо відносяться
до роботи в промисловості.
     56. Прискорене навчання повинне досягатись через:
     a) застосування процедури строгого відбору для  забезпечення,
по  можливості,  того,  щоб  всі  прийняті для навчання особи були
здатними набути необхідних знань  і  навичок  протягом  обмеженого
терміну,  встановленого  для  проходження курсу,  причому перевага
повинна надаватись  кандидатам,  які  володіють  також  виробничим
досвідом, цінним для нової професії;
     b) використання докладної програми,  яка викладає  в  порядку
зростаючої  складності  вправи,  а  також  відповідну  теорію,  що
забезпечить учням навички і знання,  безпосередньо  необхідні  для
отримання  роботи  і обгрунтовані на вичерпному аналізі професії і
пов'язаної з нею роботи;
     c) зосередження  уваги  на  практичному навчанні і викладання
необхідних теоретичних знань в галузі техніки в  ході  практичного
навчання;
     d) обмеження кількості учнів у кожному класі до  такої  межі,
при  якій  -  з  врахуванням  наявного  часу  -  для  кожного учня
забезпечується постійний і ретельний нагляд протягом  всіх  етапів
його навчання;
     e) застосування  таких  інших  методів  і  засобів  навчання,
зазначених у  параграфах  25-37,  які можуть бути визнані особливо
доцільними.
     57. 1)  Після завершення курсів прискореного навчання учню по
можливості швидше повинна  бути  надана  робота,  на  якій,  після
необхідного ознайомлення з нею,  його навчання має бути закінчене,
якщо в цьому є необхідність, безпосередньо на підприємстві.
     2) Особам,  які  закінчили  курси  прискореної  підготовки  і
прийшли після  цього  на  виробництво,  слід  надавати  можливість
відвідувати  курси  для  вдосконалення різнобічності своїх знань і
кваліфікації.
           XII. Навчання молодшого технічного персоналу
                         до рівня майстра
     58. 1) Молодший технічний персонал повинен пройти спеціальний
курс навчання,  щоб бути повністю підготовленим до виконання своїх
функцій.
     2) Таке навчання повинне охоплювати, якщо необхідно:
     а) додаткову загальну освіту;
     b) додаткове технічне навчання і набуття додаткового досвіду;
     c) інструктаж з таких предметів:
     i) керівництво  і  людські  стосунки,   включаючи   виробничі
     взаємовідносини і процедури уникнення і вирішення спорів;
     ii) методи управління;
     iii) методи викладання;
     iv) техніка безпеки і гігієна праці;
     v) координація на різних рівнях підприємства;
     vi) пристосування  до  виконання  обов'язків  відповідального
     характеру;
     vii) методи роботи;
     viii) трудове законодавство;
     ix) такі особливі сфери  діяльності,  як  планування,  аналіз
     виробничих операцій і визначення витрат виробництва.
     3) Молодші технічні працівники повинні  бути  належним  чином
ознайомлені  з  професійним орієнтуванням,  для того щоб зрозуміти
його роль і значення та необхідність проведення його  фахівцями  в
цій галузі.
     59. 1) Початкова підготовка  молодших  технічних  працівників
повинна  здійснюватись до початку виконання ними своїх функцій,  а
якщо це неможливо,  то відразу після того,  як вони приступлять до
їх виконання.
     2) Для молодших технічних працівників повинне забезпечуватись
навчання  на  постійній  основі;  воно  повинне  включати  надання
інформації про зміни на підприємстві в цілому і в сфері діяльності
даного  молодшого технічного працівника, і в належних випадках має
бути основою для просування по роботі.
             XIII. Викладацький персонал у навчальних
                   закладах і на підприємствах
     60. Вибір   викладацького  персоналу  повинен  проводитись  з
належним врахуванням:
     a) загальної   освіти,   технічної  кваліфікації  і  досвіду,
характеру і особистих якостей, а також педагогічних здібностей;
     b) осіб, яких вони будуть покликані навчати;
     c) характеру навчання;
     d) норм, існуючих в цій галузі в масштабі країни.
     61. Викладацький персонал,  який  веде  підготовку  учнів  із
загальноосвітніх  предметів,  повинен комплектуватися з осіб,  які
мають кваліфікацію,  що звичайно  вимагається  від  учителів,  які
викладають ці предмети в загальноосвітніх навчальних закладах.
     62. Викладацький персонал,  який проводить теоретичні заняття
з   технічних   предметів,  повинен  комплектуватися  залежно  від
характеру навчання:
     a) з   осіб,  підготовлених  до  даної  професії,  які  мають
багаторічний практичний досвід в ній, достатні теоретичні знання в
даній   галузі,  а  також  добру  загальну  освіту  і  педагогічні
здібності; або
     b) з  осіб  з  відповідним  практичним  досвідом,  а також зі
званням або  дипломом,  одержаним  після  закінчення  відповідного
навчання  або  в  університеті,  технічному навчальному закладі чи
педагогічному інституті,  або в закладі,  затвердженому державними
властями.
     63. 1)  Викладацький  персонал,  який   проводить   практичні
заняття,  повинен комплектуватися з осіб,  які мають кваліфікацію,
зазначену в підпункті "a" параграфу 62.
     2) Якщо  неможливо  знайти для практичних курсів викладацький
персонал,  який би  в  повному  обсязі  мав  бажану  кваліфікацію,
технічній   компетенції,   професійному   досвіду  і  педагогічним
здібностям слід надавати більшого  значення,  ніж  високому  рівню
загальної освіти.
     64. Викладацький персонал, який проводить підготовку молодших
технічних  працівників,  повинен  комплектуватися з осіб, які самі
одержали таку підготовку, працювати ряд років молодшими технічними
працівниками  і мають добру технічну підготовку і загальну освіту.
     65. Слід використовувати,  по можливості,  досвід  осіб,  які
працюють в промисловості,  на торговельних підприємствах, або осіб
вільних професій  із  залученням  їх  як  вчителів-сумісників  для
викладання спеціальних предметів у навчальних закладах.
     66. В  принципі  початкова  педагогічна  підготовка   повинна
проводитись  до  початку  викладацької  діяльності  або,  якщо  це
неможливо, негайно після початку такої діяльності.
     67. 1) Викладацький персонал, який працює повний або неповний
робочий   час   в   професійних   навчальних   закладах   або   на
підприємствах,  повинен  одержувати особливу підготовку, включаючи
практику  викладання,  з метою розвитку викладацьких здібностей і,
коли  це  потрібно,  технічної  кваліфікації  і  загальної освіти.
     2) Забезпечення такої практики викладання  для  викладацького
персоналу професійних навчальних закладів має полегшуватись шляхом
поєднання, у найбільшому ступені, педагогічних навчальних закладів
із звичайними професійними навчальними закладами.
     3) Викладацький  склад  навчальних  закладів  і   підприємств
повинен пройти спеціальну підготовку з техніки безпеки, приділяючи
особливу  увагу  створенню  безпечних  умов  праці  і   безпечному
використанню   різноманітних   інструментів  і  пристосувань,  які
використовуються в тих професіях, яким він навчає учнів.
     4) Викладацькому  персоналу  повинна  надаватись на постійній
основі  можливість  подальшої  підготовки,   яка   передбачала   б
ознайомлення  з  найновішими  досягненнями  в  галузі викладання і
технології і дозволяла б йому просуватись по роботі.
     5) Слід   також   враховувати   такі   можливості   подальшої
підготовки:
     а) організація  для  окремих  викладачів  або груп викладачів
періодичних відвідувань  підприємств  або  навчальних  закладів  і
особливих курсів,  наприклад,  курсів, які проводяться без відриву
від  виробництва,  курсів  в  кінці  тижня  або  курсів  під   час
відпусток;
     b) оплата  в  особливих  випадках  відряджень   або   надання
стипендій   для  проведення  дослідницької  роботи  або  особливих
оплачуваних або неоплачуваних відпусток.
     68. Підготовка   осіб,   які   викладають  загальноосвітні  і
теоретичні  технічні  предмети,  повинна  давати   їм   можливість
опановувати  знання  в  галузі  тієї  професії,  до якої їхні учні
готуються або до якої вони вже належать.
     69. Вчителям,  зайнятим  викладацькою  роботою  повний час на
практичних  курсах  в  професійних  навчальних  закладах,  повинна
надаватись  можливість виконувати час від часу практичну роботу на
підприємствах.
     70. В  тій мірі,  в якій це необхідно,  підготовка персоналу,
який  читає  курс  про  функції  молодших  технічних  працівників,
повинна бути доповнена підготовкою з тих предметів, які перелічені
в параграфі 58,  а також підготовкою в галузі  методів  і  техніки
викладання цього предмета.
     71. 1)  Для  того,  щоб  залучити  і  утримати  підготовлений
викладацький персонал у професійних навчальних закладах і маючи на
увазі завищені вимоги,  які ставляться до кваліфікації, необхідної
для  такого  викладання,  умови  роботи цього персоналу мають бути
більш сприятливими, ніж умови роботи осіб, які володіють подібними
знаннями і досвідом, але зайняті не на педагогічній роботі.
     2) Подібна політика повинна проводитись щодо інструкторів  на
підприємствах.
     72. Там,  де встановлені національні норми щодо  кваліфікації
викладацького  персоналу  професійних  навчальних  закладів,  слід
заохочувати,  коли це доцільно,  застосування підприємствами,  які
проводять навчання, цих норм до свого викладацького персоналу.
     73. Бажано,   щоб   особи,   які   виконують    функції    по
безпосередньому   контролю  над  навчальними  закладами  і  по  їх
технічному  керівництву,  володіли   самі,   по   можливості,   як
виробничим, так і педагогічним досвідом роботи.
     74. Викладацький   персонал   навчальних   закладів   повинен
регулярно контролюватись або інспектуватись компетентними властями
з метою надання їм допомоги в їхній роботі і покращання навчання.
              XIV. Країни, які знаходяться в процесі
                         індустріалізації
     75. 1)  Країни,  які  знаходяться в процесі індустріалізації,
повинні прагнути до поступового  розвитку  своїх  систем  навчання
відповідно до положень цієї Рекомендації.
     2) Вони повинні в першу  чергу  визначити  свої  теперішні  і
передбачувані  в майбутньому ресурси кваліфікованої робочої сили і
попит на неї.
     3) Має  бути  підготовлений план створення і розвитку засобів
навчання,  які б відповідали цим потребам,  з належною черговістю,
залежно від обставин, щодо таких заходів:
     a) підготовка кадрів компетентного викладацького персоналу;
     b) забезпечення   і   обладнання   необхідних  приміщень  для
проведення навчання;
     c) розвиток  найбільш  підхожих  систем  навчання,  включаючи
навчання грамоті для неграмотних учнів.
     4) План   повинен   здійснюватись   згідно   із  встановленою
черговістю.
     76. 1)  Країни,  які  знаходяться в процесі індустріалізації,
повинні вжити особливих заходів для того, щоб задовольнити потреби
в навчанні:
     a) осіб,  які проживають в сільських районах,  де  планується
створити промисловість;
     b) осіб,  які залишили сільськогосподарські райони і  шукають
заняття в промисловості в міських центрах.
     2) Ці  заходи  повинні  полягати  у   створенні   спеціальних
навчальних закладів з професійної підготовки, особливо в сільських
місцевостях,  наприклад,  простих навчальних майстерень,  де можна
отримати   підготовку   з   небагатьох   основних  професій,  і  в
пристосуванні методів навчання до рівня освіти і ступеня  розвитку
груп сільського населення в даній місцевості.
     3) Навчання   в   сільських   районах   повинне   враховувати
можливість  розвитку  нових  галузей економіки шляхом використання
природних ресурсів даного району з дотриманням культурних традицій
місцевого населення.
     77. Країни,  які  знаходяться  в  процесі   індустріалізації,
повинні розглянути бажаність:
     a) створення спільно з сусідніми країнами  загальних  засобів
навчання;
     b) одержання міжнародної допомоги при виконанні своїх програм
навчання.
                  XV. Міжнародне співробітництво
     78. 1)  Країни  повинні  якнайширше співпрацювати між собою в
галузі  навчання  і,  коли  вони  цього  бажають,   за   допомогою
міжнародних організацій.
     2) Це співробітництво повинне поширюватись  на  такі  заходи,
як:
     a) організація семінарів і робочих груп  з  питань  навчання,
які становлять взаємний інтерес;
     b) забезпечення засобами навчання таким чином,  щоб відібрані
з  інших  країн працівники могли або шляхом обміну,  або будь-яким
іншим шляхом набути кваліфікації і досвіду,  яких вони  не  можуть
одержати в своїй країні;
     c) організація поїздок до інших країн  осіб,  які  займаються
навчанням,   щоб  дати  їм  можливість  ознайомитись  з  практикою
навчання в цих країнах;
     d) відрядження досвідчених осіб з однієї країни до іншої, щоб
сприяти організації навчання;
     е) обмін кваліфікованим персоналом;
     f) підготовка і  поставка  підручників  та  інших  навчальних
посібників;
     g) систематичний обмін інформацією з питань навчання;
     h) допомога    країнам,    які    знаходяться    в    процесі
індустріалізації, в створенні і розвитку своїх національних систем
навчання  і в створенні власних кваліфікованих викладацьких кадрів
та інструкторів.
     79. Слід розглянути:
     a) бажаність  і  можливість  поступового   узгодження   рівня
навчання  одній  і  тій  самій  професії  для  груп  країн з метою
полегшення  доступу  до  навчання  за  кордоном   і   забезпечення
рухомості в межах даної професії;
     b) можливість взаємного визнання  посвідчень  про  закінчення
курсів  на  територіях,  де  рівні підготовки по одній і тій самій
професії є схожими;
     c) підготовку  та обмін інформацією про професії,  наприклад,
опис,  характеру роботи,  який може  бути  особливо  корисний  для
навчання працівників-мігрантів.
       XVI. Дія цієї Рекомендації на попередні рекомендації
     80. Ця  Рекомендація  замінює  Рекомендацію  1939  року  щодо
професійного навчання,  Рекомендацію  1939  року  щодо   учнівства
( 993_066  )  і  Рекомендацію 1950 року щодо професійного навчання
дорослих ( 993_069 ).
 
 "Міжнародне законодавство
 про охорону праці",
 Конвенції та рекомендації МОП,
 Київ, 1997 р.




Головна сторінка