Поиск по сайту:



Щодо злочинів проти індивідуальної власності

Головна сторінка

  СУДОВА КОЛЕГIЯ В КРИМIНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
 від 23.09.97
 
 
 
                             (Витяг)
 
 
 
     Створення фіктивного  підприємства з метою вилучення грошей у
громадян  шляхом  шахрайства  підлягає  кваліфікації за сукупністю
злочинів, передбачених ч.  2 ст.  148-4 і ч.  2 ст. 143 КК України
( 2001-05 ). Додаткової кваліфікації ще й за статтями 80, 148, 165
і 172 КК ( 2002-05 ) такі дії не потребують
 
     Вироком судової  колегії  в кримінальних справах Херсонського
обласного суду від 3 червня 1997 р.  Г.М.  засуджено за ч.  2  ст.
148,  ч. 2 ст. 148-4, ч. 2 ст. 143, ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 80, ст.
172 КК ( 2002-05 ) до позбавлення волі строком на шість  років,  а
Г.Т. - за ст.  19, ч. 2 ст. 172 і за ч. 2 ст. 80 КК ( 2001-05 ) із
застосуванням ст.  44 КК на три роки позбавлення  волі.  Виконання
вироку щодо Г.Т. відстрочено на підставі ст. 46-1 КК на два роки.
     Згідно з вироком Г.М.  визнано винним у тому,  що він, будучи
засновником  і  власником  ПП  "Кінокомпанія  "Голівуд"  і його ДП
"Академія кінематографії і шоу-бізнесу" (далі  -  ДП  "Академія"),
тобто посадовою особою, у 1994-1995 рр. займався забороненим видом
підприємницької   діяльності,   створив   фіктивне   підприємство,
зловживав своїм посадовим становищем,  порушив правила про валютні
операції,  а також  вчинив  посадовий  підлог  і  шахрайство  щодо
громадян,   а  Г.Т.  -  у  тому,  що  вона,  працюючи  бухгалтером
матеріального відділу названого ПП і за сумісництвом - касиром ДП,
брала  участь  у службовому підлогу й порушенні правил про валютні
операції. Злочини вчинено за таких обставин.
     У лютому 1994 р. Г.М. створив ПП, яке 17 березня 1994 р. було
зареєстроване під назвою "Кінокомпанія",  перейменоване ним  у  ПП
"Кінокомпанія  "Голівуд"  і  зареєстроване у виконкомі Херсонської
міської ради народних депутатів.
     Не маючи     наміру     здійснювати    статутну    діяльність
(кіновиробництво   й   прокат   фільмів,    видавничо-поліграфічна
діяльність,   видавництво   журналів,   книг,  газет,  організація
шоу-бізнесу,   рекламні   послуги   й   інформаційна   діяльність,
виробництво  й  трансляція  теле-  й відеопрограм),  Г.М.  з метою
одержання прибутку від забороненого виду діяльності,  за  зговором
із фінансовим директором підприємства П.  (кримінальну справу щодо
якого закрито)  незаконно випустив у обіг  цінні  папери  у  формі
договорів позики та векселів, а також євровекселів. З березня 1994
р. по вересень 1995 р. він займався саморекламою з метою залучення
грошових  засобів  і реалізацією незаконно випущених в обіг цінних
паперів жителям Херсонської та Миколаївської областей.
     Використовуючи різні  форми  обману  та  зловживаючи довір'ям
людей,  Г.М.  реалізовував незаконно випущені  в  обіг  векселі  й
договори  позики,  на  підставі  яких приймав від громадян грошові
кошти,  які повертав попереднім вкладникам у вигляді процентів,  а
наступні  вклади  привласнював,  не  маючи  наміру повертати через
відсутність інших доходів.
     Для досягнення  своїх  корисливих  цілей Г.М.  використовував
засоби масової інформації,  в яких широко рекламував  користь  від
купівлі випущених ним векселів, обіцяючи сплачувати за ними великі
відсотки (600,  840,  2400,  3000 річних),  які фактично  не  були
забезпечені    ані    економічним,   ані   фінансовим   становищем
підприємства.  Зокрема, вкладникам, котрі внесуть 2 млн. крб., він
обіцяв сплатити через шість місяців 6 млн.  крб., а через рік - 25
млн. крб. і навіть 60 млн. крб.
     Частину одержаних  від  населення  коштів  Г.М.  витратив  на
видання рекламних оголошень, буклетів та газети "Голівуд-Експрес",
в  яких  умисно подавав свідомо спотворену й неправдиву інформацію
про фінансове становище та діяльність ПП "Кінокомпанія "Голівуд".
     Зокрема, було повідомлено, що статутний фонд ПП "Кінокомпанії
"Голівуд" складає 1 млн.  доларів США,  в той час як такі гроші до
цього фонду не вносились.
     У 1994 р.  Г.М. було випущено рекламу про те, що в м. Херсоні
ПП "Кінокомпанія "Голівуд" розпочало зйомки фільму "Фаворит",  але
ця інформація не відповідала дійсності.
     У газеті  "Голівуд-Експрес"  за  червень  1995  р.  у  статті
"Сенсация   состоялась"   повідомлялося,   що   ДП   "Кінокомпанія
"Голівуд" за сприяння спілки  кінематографістів України відкрито в
Херсоні ДП "Академія".  У липні 1995  р.  ця  ж  газета  в  статті
"Абитуриент,  твоя  судьба  в  твоих руках" повідомляла,  що з цим
закладом співпрацюють як професори,  академіки,  так  і  практики,
серед яких відомі режисери,  актори,  юристи, шоу-бізнесмени. Далі
йшлося,  що для навчання створено всі  умови:  кабінети  обладнані
найновітнішою технікою,  є  актовий зал, бібліотека, їдальня, бар,
а також що тільки за три дні до приймальної  комісії  надійшло  30
заяв абітурієнтів. Уся ця інформація не відповідала дійсності.
     У газеті "Голівуд-Експрес" постійно розміщувалась  інформація
про розіграш 200 автомобілів "Мазда-324", свідомо вигадана, а Г.М.
та його співробітники вводили громадян в оману,  повідомляючи  про
вигадану прибутковість підприємства.
     Для створення  у  населення  хибного  уявлення  про  добробут
підприємства  та про високу рентабельність випущених векселів,  що
постійно  підкреслювалась  у  рекламі,  Г.М,  вивісив  на   пустих
кабінетах,   які  він  орендував  на  кошти  вкладників,  таблички
удаваного ДП "Академія" з надписами:  "Деканат", "Ректор", "Учбова
частина" та ін.
     Таким чином,  використовуючи рекламу й  інші  засоби  обману,
Г.М.  навмисно  увів  в  оману  1239 чоловік,  які уклали договори
позики і придбали векселі, що нічим не були забезпечені.
     Внаслідок шахрайських дій Г.М.  одержав від громадян 11 млрд.
623 млн.  500 тис.  крб.,  з яких першим 143 вкладникам виплатив 5
млрд.  388 млн.  500 тис.  крб.  за рахунок коштів,  одержаних від
наступних вкладників,  а  6  млрд.  235  млн.  крб.  привласнив  і
використав на свій розсуд.  Цим він за подіяв кожному з вкладників
значну матеріальну шкоду на загальну суму 5  млрд.  710  млн.  275
тис. крб.
     Будучи посадовою  особою,  Г.М.  неодноразово  брав  у   касі
підприємства  різні  суми  грошей.  З  метою  незаконного списання
підзвітних сум він 28 липня 1995 р.  оформив  авансовий  звіт,  до
якого  долучив  ряд  розрахункових  документів,  у  тому  числі  й
фіктивну квитанцію N 174 до прибуткового ордера від 10 червня 1995
р., яку за його вказівкою оформила Г.Т. як бухгалтер матеріального
відділу і  в  якій  було  зазначено,  що  Г.М.  витратив  35  млн.
російських рублів  на  придбання  ламінарного апарата.  Фактично ж
гроші на  придбання  цього  апарата  не  витрачались,  а  фіктивна
квитанція  була включена Г.М.  до авансового звіту,  який він же й
затвердив,  внаслідок чого з нього була списана підзвітна  сума  1
млрд. 120 млн. крб.
     Г.М. як  власник  і  президент  ПП  "Кінокомпанія  "Голівуд",
незаконно здійснював валютні операції, не маючи ліцензії НБУ. Так,
30 грудня 1994 р.  він особисто прийняв за договором позики від Л.
200 доларів  США,  3  січня 1995 р.  від П.  - 200 доларів США;  5
червня 1995 р.  дав розпорядження Н.  прийняти від Б.  за  продані
векселі 500 доларів США, а 28 липня 1995 р. - розпорядження касиру
Г.Т.  прийняти від О.  1000 доларів США в рахунок оплати  навчання
доньки.
     Будучи посадовою  особою,   відповідальною   за   організацію
бухгалтерського  обліку,  а  також  за правильність і своєчасність
відрахувань з одержаних вкладниками відсотків,  зловживаючи  своїм
посадовим  становищем,  Г.М.  умисно,  з  метою  створити  собі  у
вкладників  авторитет  і  викликати  у  них  хибне  уявлення   про
стабільність   підприємства,  керівник  якого  своєю  владою  може
скасувати  відрахування  прибуткового  податку,   давав   вказівки
головному  бухгалтеру  ПП  "Кінокомпанія  "Голівуд" не здійснювати
оподаткування за вкладами,  чим порушив  вимоги  Декрету  Кабінету
Міністрів України  від  26  грудня 1992 р.  N 13-92 ( 13-92 ) "Про
прибутковий податок з громадян", внаслідок чого в державний бюджет
не було перераховано 967 млн. 820 тис. крб.
     У касаційній скарзі засуджений Г.М. просив скасувати вирок, а
справу   закрити,   посилаючись   на  те,  що  він  був  власником
підприємства,  а тому не міг бути посадовою  особою,  яка  вчинила
посадовий  підлог;  стверджував,  що  його  підприємство повертало
громадянам гроші з прибутками і мало намір  робити  це  й  надалі;
висловлював  думку,  що  валютне регулювання в Україні скасоване у
зв'язку із введенням у  обіг  гривні;  заявляв,  що  вважає  вирок
несправедливим,  оскільки  при  розгляді справи порушувалися норми
кримінально-процесуального законодавства.
     Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
вирок змінила, зазначивши таке.
     Висновки суду про доведеність вини Г.М.  у зайнятті фіктивним
підприємництвом,  чим  було  заподіяно  велику  матеріальну  шкоду
громадянам, та шахрайстві, вчиненому за попереднім зговором групою
осіб,  що завдало значної шкоди потерпілим, відповідають фактичним
обставинам справи,  обгрунтовані сукупністю досліджених у судовому
засіданні й наведених у вироку доказів і є правильними.
     Так, факт  заснування  Г.М.  ПП  "Кінокомпанія "Голівуд",  ДП
"Академія"  та  фактичного   здійснення   ним   керівництва   цими
підприємствами   підтверджений  наведеними  у  вироку  показаннями
засуджених,  свідків,  установчими актами та  розпорядженнями  про
заснування  підприємств,  статутами,  рішеннями органів виконавчої
влади про реєстрацію цих суб'єктів підприємницької діяльності.
     Та обставина,  що  зазначені  підприємства  були створені без
наміру здійснювати  статутну  діяльність,  підтверджується  актами
ревізії     фінансово-господарської    діяльності    "Кінокомпанії
"Голівуд",        висновком        правознавчої        експертизи,
листами-попередженнями  та  розпорядженнями Херсонського обласного
відділення  Антимонопольного  комітету  України   про   припинення
поширення недобросовісної реклами,  якою може бути заподіяна шкода
державі та громадянам;  рішеннями  арбітражного  суду  Херсонської
області  про  скасування  державної  реєстрації  ПП  "Кінокомпанія
"Голівуд" та ДП "Академія" за здійснення діяльності, що суперечить
установчим  документам та чинному законодавству.  Ці дані свідчать
про   те,   що   підприємства,   засновані   Г.М.   Як    суб'єкти
підприємницької   діяльності,   за   час   свого  існування  такою
діяльністю, передбаченою їх статутами, не займалися й займатися не
могли,  оскільки  не мали установчого фонду,  основних і оборотних
засобів,   приміщення,   матеріально-технічного    та    кадрового
забезпечення,  а отже, не мали й не могли мати законного прибутку:
джерелами надходження грошей  до  каси  були  лише  грошові  кошти
вкладників,  які  використовувались  не  за призначенням і не були
повернуті останнім.
     Про те,  що  ці  підприємства  не  займались  підприємницькою
діяльністю,  а вся їх діяльність була спрямована  на  вилучення  у
громадян грошових коштів,  які витрачалися Г.М.  на не передбачені
статутом цілі й не поверталися вкладникам  та  покупцям  векселів,
свідчать  показання самих засуджених,  потерпілих,  свідків,  акти
документальної ревізії.
     Факти одержання   від   громадян   грошових   коштів  завдяки
організованій Г.М.  широкій саморекламі та повернення  ним  грошей
частині   попередніх   вкладників   за  рахунок  коштів,  внесених
наступними  вкладниками  та  покупцями  векселів,  підтверджуються
наведеними у вироку доказами.
     Так, свідок Ш.  пояснив,  що він був прийнятий на роботу в ПП
"Кінокомпанія  "Голівуд"  менеджером  по продажу автомобілів,  але
його використовували на підсобних роботах і  заробітної  плати  не
виплачували. Він  зателефонував  у фірму "Мазда-Моторс-Україна" і,
зрозумівши, що його обмануто, звільнився.
     Свідок Г.   пояснив,  що  про  створення  ДП  "Академія"  він
дізнався з реклами й оголошень,  але зрозумів,  що діяльність Г.М.
суперечить закону, оскільки в того не було ліцензії.
     З показань потерпілої О.  вбачається,  що їй стало відомо про
відкриття ДП "Академія" з реклами. Під час бесіди Г.М. переконував
її,  що в серпні почнуться заняття і  треба  поспішати  з  оплатою
навчання.  Після того, як вона внесла через Г.Т. гроші в сумі 1000
доларів США, їй неодноразово повідомляли, що заняття перенесено, а
потім, - що заклад закрито, але гроші не повернули.
     Як пояснила потерпіла Б.,  дружину  Г.М.  представили  їй  як
голову приймальної комісії,  яка переконувала її, що конкурс у них
великий і треба внести гроші негайно.  Вона внесла 90 млн.  крб. і
лише пізніше зрозуміла, що її обмануто.
     Свідок З.  пояснив,  що Г.М. зобов'язав його порозвішувати на
дверях   кабінетів   таблички   з   написами   "Ректор",  "Декан",
"Фотолабораторія" та ін.  На його запитання, для чого це робиться,
той  відповів:  "Для  того,  щоб люди бачили,  що ми дійсно чимось
займаємося".
     Як визнав установленим суд,  ПП "Кінокомпанія "Голівуд" та ДП
"Академія" за період їхньої діяльності всього  було  одержано  від
1239 громадян 11 млрд.  623 млн. 500 тис. крб., з яких 5 млрд. 388
млн.  500 тис.  крб.  було сплачено 143 особам,  що першими внесли
гроші, а 6 млрд. 235 млн. крб. так і не були повернуті потерпілим.
     Достовірність доказів, на яких грунтується вирок, не викликає
сумніву,  тому  наведені  в  касаційній  скарзі  Г.М.  доводи  про
необгрунтованість вироку є безпідставними.
     Суд правильно  встановив  фактичні  обставини справи й дійшов
обгрунтованого висновку про винність Г.М.  у створенні  фіктивного
підприємства   з   метою   вилучення   грошей  у  громадян  шляхом
шахрайства.  Зазначені дії Г.М. як засновника і власника суб'єктів
фіктивної підприємницької діяльності правильно кваліфіковано за ч.
2 ст. 148-4 і ч. 2 ст. 143 КК ( 2001-05, 2002-05 ).
     З вироку   вбачається,   що   Г.М.  як  засновник  і  власник
зазначених   фіктивних   суб'єктів   підприємницької   діяльності,
створених  з метою вилучення шляхом обману та зловживання довір'ям
коштів громадян,  від декількох із них одержав гроші  в  іноземній
валюті - доларах США,  а тому його засуджено ще й за ч.  2 ст.  80
КК ( 2001-05  ).  При  цьому  слідчі  органи  й  суд  непослідовно
кваліфікували  дії Г.М.  за епізодами одержання грошей в іноземній
валюті: від Б-ва (500 доларів) та П. (200 доларів) - за сукупністю
злочинів за ч.  2 ст. 143 і ч. 2 ст. 80 КК; від О. (1000 доларів),
Л.  (200 доларів),  Б-ка (100 доларів),  К. (200 доларів), Б. (100
доларів)  -  лише  за  ст.  80  КК (так само,  як і епізод виплати
доларів Ж.); від Г. (100 доларів) і Г-к (510 доларів) - лише за ч.
2 ст. 143 КК.
     Виходячи з  того,  що  перелік  незаконних валютних операцій,
передбачений диспозицією  ст.  80  КК  ( 2001-05 ),  є вичерпним і
одержання валютних цінностей шляхом обману чи зловживання довір'ям
у  ньому  не  зазначено,  дії  Г.М.  не  містять  складу  злочину,
передбаченого цією статтею.
     Відповідно дії  Г.Т.,  яка  була  призначена   Г.М.   касиром
створеного  ним  ДП  "Академія"  й  виконувала  його  вказівку про
прийняття грошей від О.  в  іноземній валюті в сумі  1000  доларів
США,  що  за  курсом Національного банку України складало 141 млн.
500 тис.  крб.,  судова колегія в кримінальних справах  Верховного
Суду   України   визнала   такими,   що   містять  склад  злочину,
передбаченого ч.  2  ст.  143  КК  (  2001-05 ).  При цьому судова
колегія виходила з того,  що Г.Т.  знала про те,  що  фактично  ДП
"Академія"  не функціонує,  і,  будучи представленою О.  як голова
приймальної комісії,  переконувала її внести оплату якомога швидше
через  великий  конкурс і прийняла від неї іноземну валюту,  тобто
фактично вчинила шахрайські дії.
     Дії, передбачені ч.  2 ст.  148 КК ( 2002-05 ), слідчі органи
інкримінували Г.М.  із порушенням вимог статей 132,  142,  223 КПК
( 1002-05 ), а суд - і ст. 334 КПК ( 1003-05 ), оскільки постанова
про притягнення Г.М.  як обвинуваченого не конкретна  за  змістом,
вона  не  містить обставин вчинення цього злочину.  Наведені в ній
дані були фактично перенесені в обвинувальний висновок і  вирок  з
доповненням  їх  лише вказівкою на суму шкоди,  завданої внаслідок
заняття забороненим видом  підприємницької  діяльності,  від  чого
обвинувачення   не  набуло  конкретності,  а  лише  стало  істотно
відрізнятися від того формулювання,  що міститься в постанові  про
притягнення Г.М.  як обвинуваченого.  Відповідно до вимог ст.  281
КПК та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в
п. 13  постанови  від 25 березня 1988 р.  N 3 ( v0003700-88 ) "Про
застосування     судами     України     кримінально-процесуального
законодавства,   що   регулює   повернення   справ   на  додаткове
розслідування", такі недоліки є підставою для повернення справи на
додаткове розслідування.
     Але виходячи з  того,  що  судом  визнано  встановленим,  що,
створюючи  приватні підприємства,  Г.М.  не мав наміру здійснювати
статутну діяльність і всі його дії були спрямовані на  протиправне
заволодіння  індивідуальними  коштами  громадян  шляхом  обману  і
зловживання  довір'ям,  судова  колегія  в  кримінальних   справах
Верховного  Суду  України  визнала,  що вирок у частині засудження
Г.М. за ч.  2 ст. 148 КК ( 2002-05 ) підлягає скасуванню, а справа
закриттю за відсутністю в його діях складу цього злочину.
     При цьому судова колегія врахувала,  що випущені Г.М. папери,
названі  ним  "договорами  позики"  та "векселями",  не могли бути
використані   за   своїм  призначенням,  оскільки  за  змістом  та
реквізитами   (розмір,  формат,  полоси  набору,  текст,  графічні
елементи,  кольори,  розмір  полів  тощо)  не  відповідали вимогам
Положення про переказний та простий вексель від 17 червня 1992 р.,
Тимчасового  положення про порядок друкування видань від 21 квітня
1995  р.,  листа  НБУ від 1 серпня 1995 р. "Про порядок проведення
заліку   взаємної   заборгованості   з  наступним  оформленням  їх
векселями",   Правилам   виготовлення  і  використання  вексельних
бланків  ( 528-92-п ) від 10 вересня 1992 р., Закону від 18 червня
1991  р. (з наступними змінами) "Про цінні папери і фондову біржу"
(  1201-12  )  та  іншим  нормативним  актам,  які  були предметом
дослідження  під час попереднього слідства і в судовому засіданні.
Всі ці папери були одним із елементів механізму шахрайства.
     Оскільки судом визнано встановленим,  що Г.М., використовуючи
фіктивне  підприємство,  заволодів   шляхом   шахрайства   коштами
громадян,  у тому числі й тих, кому були сплачені гроші за рахунок
наступних вкладників, судова колегія визнала, що в його діях немає
складу злочину,  передбаченого ч.  2 ст. 165 КК ( 2002-05 ). Закон
не  зобов'язує  злочинця  сплачувати  податок  із  сум,  одержаних
внаслідок  злочинної  діяльності,  тому вирок щодо Г.М.  у частині
засудження його за ч.  2 ст.  165 КК за умисне невнесення в  дохід
держави  967  млн.  820  тис.  крб.  підлягає  скасуванню,  справа
закриттю, а вказівка про стягнення названої суми в дохід держави -
виключенню  з вироку.  Крім того,  засновник та власник фіктивного
підприємства  не  може  бути  визнаний  посадовою   особою,   тому
засудження  Г.М.  за  цією статтею за епізодами шахрайства також є
неправильним.
     Використання особою коштів,  якими вона заволоділа  злочинним
шляхом, не може регламентуватися законом. Якщо суд визнав, що Г.М.
заволодів шляхом шахрайства коштами громадян в сумі 11  млрд.  623
млн.  500  тис.  крб.,  то використання частини цієї суми,  в тому
числі за допомогою посадового  підлогу,  не  може  бути  додатково
кваліфіковане за ст.  172 КК ( 2002-05 ).  Виходячи з цього судова
колегія  визнала,  що  вирок  у  частині  засудження Г.М,  за цією
статтею підлягає скасуванню, а справа закриттю.
     На підставі викладеного дії  Г.Т.  також  не  містять  складу
злочину, передбаченого статтями 19,  172 КК ( 2001-05,  2002-05 ),
тому  вирок  щодо неї в цій частині підлягає скасуванню,  а справа
закриттю.
     Судова колегія визнала, що покарання Г.М. призначено судом за
ч. 2 ст.  148-4 та ст.  143 КК ( 2001-05,  2002-05 ) з урахуванням
характеру   і   ступеня   суспільної  небезпечності  вчинених  ним
злочинів,  даних,  що характеризують  його  особу,  усіх  обставин
справи і підстав для пом'якшення цього покарання немає. Враховуючи
загальну  суму  коштів,  одержаних  Г.М.   шляхом   шахрайства   з
використанням  фіктивного підприємства і не повернутих громадянам,
велику кількість обманутих ним за короткий час громадян і  те,  що
фактично  обсяг  обвинувачення  щодо  нього  не зменшився,  судова
колегія визнала,  що зміна кваліфікації  дій  засудженого  не  дає
підстав для пом'якшення покарання,  призначеного йому судом першої
інстанції.
     Виходячи з того,  що вирок щодо Г.Т. підлягає зміні в порядку
ст. 363 КПК ( 1003-05 ),  а її дії - перекваліфікації на статтю КК
( 2001-05,  2002-05 ),  яка встановлює відповідальність за злочин,
не віднесений до категорії тяжких,  судова колегія  призначила  їй
покарання із застосуванням ст.  46-1 КК і на підставі п. "б" ст. 1
Закону "Про амністію з нагоди першої річниці Конституції  України"
( 401/97-ВР ) звільнила її від покарання.
     На підставі  наведеного судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України вирок обласного суду в частині  засудження
Г.М. за ч.  2 ст.  148,  ст.  172,  ч.  2 ст.  165, ч. 2 ст. 80 КК
( 2001-05,  2002-05 ) за епізодами одержання Г.М. іноземної валюти
від гр.  Б-ва і П.  скасувала і закрила справу в  цій  частині  за
відсутністю  в  його діях складів цих злочинів;  епізоди одержання
ним  валюти  від  О.,  Л.,  Б-к,  К.,  Б.   та   виплати   її   Ж.
перекваліфікувала на ч.  2 ст. 143 КК і визнала Г.М. засудженим за
ч. 2 ст.  148-4 КК і за ч. 2 ст. 143 КК на шість років позбавлення
волі.
     У порядку ст.  363 КПК ( 1003-05 ) цей  же  вирок  щодо  Г.Т.
скасувала в   частині   засудження  її  за  статтями  19,  172  КК
( 2001-05,  2002-05 ),  і закрила справу за відсутністю в її  діях
складу цього злочину,  а також змінила його: перекваліфікувала дії
Г.Т.  з ч.  2 ст. 80 на ч. 2 ст. 143 КК, призначила їй покарання у
вигляді трьох років позбавлення волі,  застосувала до неї ст. 46-1
КК (зі змінами від 12 січня 1983 р., від 17 червня 1992 р., від 27
липня 1994 р. та від 20 листопада 1996 р.) і відстрочила виконання
вироку на два роки,  а також на підставі п.  "б" ст. 1 Закону "Про
амністію з    нагоди    першої    річниці   Конституції   України"
( 401/97-ВР ) звільнила Г.Т. від покарання.
 
 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1998 р.




Головна сторінка